№ 2019/3

З 2015 р. Україна втратила навіть статус ринку фронтиру, насамперед через проблеми із доступною і достовірною біржовою статистикою та загальну слабкість ринкової інфраструктури. Це перетворює оцінку ризиковості підприємств, що функціонують на такому ринку, в рамках САРМ та її модифікацій на складний і творчий процес, успіх якого значною мірою залежить від кваліфікації експерта, який здійснює оцінку. Метою статті є виділення основних проблем, які виникають при розрахунку бета-коефіцієнта, базуючись на українських даних, із наведенням можливих шляхів їх вирішення або уникнення.
На прикладі окремих машинобудівних підприємств, а також репрезентативної вибірки по машинобудуванню в Україні було продемонстровано основні обмеження поточної статистики, яка надається українськими біржами (зокрема фрагментарність і сумнівна репрезентативність), коротко охарактеризовано причини такого становища і запропоновано натомість використовувати дані відкритої звітності по підприємствах та методичні підходи, які на них базуються. Найкращі результати дає підхід до оцінки бета-коефіцієнта через поправку середньогалузевого коефіцієнта на індивідуальний фінансовий важіль підприємства. Висунуто гіпотезу, що для більшої репрезентативності результатів доцільно розраховувати середньогалузеві показники ризиковості за українськими даними, а не брати високоагреговані середні дані по світових ринках, доступні у відкритих джерелах.
Розглянуті методичні підходи, а також їх модифікації з метою використання в українських умовах можуть бути застосовані при оцінці підприємств на інших ринках фронтиру або ринках, що розвиваються. Створення відкритої бази середньогалузевих показників ризиковості на базі українських даних може бути цінною альтернативою наявним у відкритих джерелах даним при оцінці ризиковості активів на нерозвинених ринках.

Ключові слова: САРМ, бета-коефіцієнт, ринок фронтиру, ціна акцій, рентабельність власного капіталу