НА ГОЛОВНУ Ласкаво просимо на сайт журналу "Економіка і прогнозування"

№ 2021/3

Проблеми сталого розвитку


ПОПОВА Ольга Леонтіївна1

1ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України"

АКТУАЛІЗАЦІЯ СТАЛИХ АГРОПРОДОВОЛЬЧИХ ПРОДУКТІВ У ЄВРОСОЮЗІ: КОНЦЕПТ І ВИКЛИКИ

Ekon. prognozuvannâ 2021; 3:77-92https://doi.org/10.15407/eip2021.03.077


АНОТАЦІЯ ▼

Акцентовано на тому, що Україні як активному експортеру агропродовольчих продуктів і сільськогосподарської сировини на європейський ринок потрібно врахувати новий підхід ЄС до категоризації продуктів на основі показників їх сталості. Європейська Комісія сформує законодавчу пропозицію щодо рамки сталої продовольчої системи, загальні вимоги до сталих продуктів харчування, їх сертифікації та маркування за показниками сталості до кінця 2023 р. З наявних нині документів ЄС і насамперед Стратегії "Від ферми до виделки" у рамках Європейського зеленого курсу узагальнено основні принципи і вимоги до sustainable foods – сталих продуктів харчування, які стануть нормою для всіх розміщених на ринку ЄС продуктів харчування відповідно до суспільних інтересів.
Обґрунтовано, що доволі нове на вітчизняних теренах поняття "сталий агропродовольчий продукт" за змістом ширше, ніж поняття "екологічний продукт", "органічний продукт", оскільки екологічність є однією з характеристик сталості, поряд із кліматичною та соціальною. Систематизовано основні відмінності сталих та екологічних/органічних продуктів. Чільне місце у статті приділено кліматичному критерію сталості, зокрема, скороченню обсягів викидів парникових газів при виробництві та постачанні агропродовольства (розкриттю вуглецевого сліду), що відповідає цільовій установці декарбонізації та досягнення кліматичної нейтральності Європи.
У контексті створення узгодженої методології ЄС щодо сталості продуктів розглянуто зміст і складові (використана площа земель для виробництва та утилізації, обсяг водних ресурсів, обсяг викидів вуглекислого газу СО2, харчові милі) екологічного сліду. Наведено досвід добровільної сертифікації сталості продуктів харчування у світі, національні програми сертифікації сталості харчових продуктів, зокрема сої у США та Канаді, що засвідчує дедалі більшу диференціацію ринку продуктів і просування до офіційної сертифікації та маркування сталих харчових продуктів.
Обґрунтовано виклики для українського експорту в ЄС за посилення вимог до сталості агропродовольчих продуктів, зокрема, високі рівні викидів парникових газів при вирощуванні сільськогосподарських культур (кукурудзи та олійних) можуть стати причиною обмеження їх експорту як сировини для виробництва біопалива. Очікується жорсткіше посилення відстеження залишків хімічних пестицидів і антимікробних препаратів у експортованій продукції, оскільки використання цих небезпечних препаратів у ЄС до 2030 року має скоротитися на 50%.
Виявлена асиметричність поширення поняття "сталі продукти харчування" у зарубіжних (доволі поширене) та вітчизняних (майже відсутнє) наукових і публіцистичних джерелах може свідчити і про непідготовленість вітчизняних сільськогосподарських суб'єктів до вчасної переорієнтації на виробництво та експорт у ЄС сталих агропродовольчих продуктів. Очевидно, що виграють країни, які на випередження модернізують національну агропродовольчу систему в контексті забезпечення сталості продуктів.

Ключові слова:сталі агропродовольчі продукти, екологічні продукти, Стратегія "Від ферми до виделки", Європейський зелений курс, декарбонізація, сертифікація сталості продуктів харчування


Стаття українською мовою (cтор. 77 - 92) ЗавантажитиЗавантажень : 90

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ▼