№ 2021/2

Процеси у банківському секторі України аналізуються у статті з позицій "неекономічної" політики, теорія якої нині дискутується у сучасній економічній науці. На думку автора, вплив такої політики не дозволяє Україні віднайти оптимальну стратегію розвитку країни, зокрема стосовно регулювання у банківській сфері. Одна із причин цього – дефіцит кадрів державного управління, що назагал властива країнам із перехідною економікою.
Доведено, що проведене НБУ "врегулювання" банківського ринку після 2014 р. було вкрай невдалим з економічної точки зору. Наводяться та аналізуються кількісні оцінки втрат, яких зазнала економіка України унаслідок кампанії з очищення банківського сектора упродовж 2014–2016 рр. Крізь призму типології "неекономічної" політики розглянуто також процеси демонетизації економіки України та поточні проблеми національного фондового ринку.
Визначено, що під час проведення реформ у банківському секторі прийняття правлячою елітою, а також судовою системою непрорахованих і незважених на особливості саме України рішень призвело до деструктивних наслідків, які позначаються у довгостроковій перспективі розвитку економіки країни. Крім економічних збитків – втрати економікою понад 10 млрд дол. США та закладення міни уповільненої дії під майбутнє кредитування, "банкопад" призвів і до соціальних – втрати найбільш активним прошарком населення довіри до економічної стратегії, що пропонували урядовці.
За останні роки після кризи 2014 р. не зареєстровано жодної банківської установи, кількість відокремлених філій банків стрімко зменшується разом із кількістю робочих місць.
Зроблено висновок, що поточна практика реалізації ліквідаційних активів збанкрутілих банків матиме довгостроковий негативний ефект – адже від цього виграли недоброчесні позичальники, які через треті руки викупили свою прострочену заборгованість з дисконтом, а найактивніша частина населення – вкладники депозитів "200+" та малий і середній бізнес – понесла збитки і втратила довіру до банків.
Зауважено, що головною причиною звернення в Україні до "неекономічної" політики є відірваність управлінських рішень від реальних суспільно-економічних потреб. Як наслідок, ініційовані економічні рішення у цій сфері не лише завдають матеріальної шкоди, а й перешкоджають цивілізаційному просуванню країни.
Публікацію підготовлено у рамках НДР "Забезпечення ефективності грошово-кредитної політики в Україні в умовах глобальної економічної дестабілізації" (№ держреєстрації 0121U000024).

Ключові слова:економіка, економічна політика, неоліберальна модель економіки, "неекономічна" політика, міжнародні фінансові інститути, економічні реформи