№ 2019/4

Досліджено досвід формування зон вільної торгівлі (ЗВТ) Китаю з країнами Азії, Океанії, Європи і Південної Америки. Проаналізовано динаміку двосторонньої торгі-влі та змін у товарній структурі після набуття угодами про ЗВТ чинності. Узагаль-нено позитивні ефекти і негативні наслідки функціонування ЗВТ з КНР для країн Азії, Океанії, Європи і Південної Америки. Зроблено прогноз можливих позитивних ефектів і негативних наслідків для вітчизняної економіки від лібералізації торговельних відносин з КНР .
Станом на серпень 2019 р. Китай мав чинні двосторонні угоди про ЗВТ з 20 краї-нами і щонайменше з 20 країнами тривав підготовчий процес. Мета статті – проаналізувати ефективність функціонування ЗВТ з Китаєм для його торговельних партнерів, зокрема, Австралії, В'єтнаму, Ісландії, Малайзії, М'янми, Нової Зеландії, Пакистану, Перу, Філіппін, Чилі, Швейцарії. Для дослідження було використано дані за 1999–2017 рр.
Оскільки впродовж 1999–2017 рр. економіка Китаю швидко розвивалась, усі досліджувані країни збільшили свій експорт до КНР. Шість країн із одинадцяти після набуття угодами про ЗВТ чинності наростили експорт до Китаю більше, ніж за аналогічний період до угоди. Китай після набуття угодами про ЗВТ чинності збільшив експорт до восьми з одинадцяти своїх зовнішньоторговельних партнерів.
Після укладання угод про ЗВТ структура експорту двосторонньої торгівлі стала більш диверсифікованою як для Китаю, так і для його зовнішньоторговельних партнерів. Про це свідчить динаміка таких показників, як частка в експорті шести основних товарних груп; кількість товарних груп, обсяги експорту яких були нульовими, а стали ненульовими; кількість товарних груп, обсяги експорту яких перебільшили 1 млн дол., тобто стали суттєвими.
За критерієм торговельного сальдо Китай після лібералізації отримав вигоди більше, ніж його торговельні партнери. Зокрема, сальдо двосторонньої торгівлі з КНР поліпшили чотири країни, в той час як для семи країн після набуття угодами про ЗВТ чинності воно погіршилося.
У листопаді 2018 р. між українською та китайською сторонами було досягнуто домовленості щодо проведення спільних консультації відносно передумов створення ЗВТ. При цьому слід зазначити, що в Експортній стратегії України на 2017–2021 рр. зазначено: “… ініціювання нових угод про вільну торгівлю мають базуватися виключно на основі проведених досліджень економічної доцільності…”.

Ключові слова:Китайська Народна Республіка, угода про зону вільної торгівлі, ефективність лібералізації, стимулювання експорту, імпортозалежність