№ 4/2021

Вітчизняний податок на викиди двоокису вуглецю потребує вдосконалення податкового адміністрування задля забезпечення його фіскальної ефективності та зменшення трансакційних витрат на виконання податкового обов’язку. Незважаючи на те, що в Податковому кодексі України розрахунок такого податку базується на фактичних показниках викидів СО2, на практиці він здійснюється на основі кількості спожитих ресурсів та характеристики виробничого процесу. Відповідно, складнощі щодо адміністрування цього податку викликають трудомісткість податкових перевірок та необхідність залучення фахівців природоохоронних органів. Усе це не дає змоги дотримуватися принципу економічності оподаткування та актуалізує необхідність пошуку можливостей спрощення процесу податкового адміністрування на основі кращих світових практик.
Метою статті є окреслення концептуальних підходів до удосконалення оподаткування викидів двоокису вуглецю, що допоможе Україні спростити податкове адміністрування та спільно з ЄС ефективно протидіяти наслідкам зміни клімату задля підвищення безпеки та створення нових можливостей для українського бізнесу в рамках Європейського зеленого курсу.
Методологічною основою виконання дослідження стало використання сукупності загальнонаукових та спеціальних методів: узагальнень та наукової абстракції, історико-логічного екстраполяції, просторового графічного й табличного методів візуалізації. Застосування методу SWOT-аналізу та систематизація європейської практики дало змогу з’ясувати, що для України найбільш прийнятним є використання податку на викиди СО2 у вигляді непрямого податку на споживання енергоресурсів. Для переведення податку з оціненої емісії у форму податку на споживання енергоресурсів використано коефіцієнти вмісту вуглецю у паливі, теплотворну здатність палива та його коефіцієнт окислення. Впровадження зазначених пропозицій сприятиме підвищенню ефективності адміністрування такого податку, оскільки дозволить: 1) скоротити кількість платників податків через впровадження інституту податкових агентів за одночасного зростання суми сплаченого податку одним платником; 2) спростити порядок розрахунку бази оподаткування платниками податків та працівниками податкових органів; 3) збільшити фіскальну ефективність екологічного податку на викиди двоокису вуглецю від стаціонарних джерел на 50 % у разі встановлення ціни СО2 на рівні 10 грн за т (у 5 разів при встановленні ціни СО2 на рівні 30 грн за т відповідно до пропозицій законопроєкту № 5600) та залучити потенційні надходження від транспортного сектора в обсязі 0,06% ВВП.
Використання практичних пропозицій та рекомендацій, отриманих у результаті дослідження, допоможе підвищити ефективність реалізації податкової політики України шляхом формування комплексу заходів, реалізація яких сприятиме зниженню енергозалежності національної економіки, у тому числі шляхом формування стимулів до запровадження енергозберігаючих та кліматично-нейтральних технологій; зниження надмірного навантаження на довкілля; спрощення адміністрування екологічних податків за одночасного зростання їх фіскальної ефективності.
Матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці проєктів нормативно-правових актів та програмних документів у сфері екологічного та акцизного оподаткування, що входить до компетенції МФУ України, а також при формуванні пропозицій, застережень та рекомендацій до інших нормативно-правових актів щодо вдосконалення екологічного та акцизного оподаткування, ініціаторами яких виступають як органи виконавчої влади України, так і Верховна Рада України. Теоретичне значення досягнутих результатів полягає у розвитку загальної теорії фіскального адміністрування щодо екологічного та акцизного оподаткування.

Ключові слова:Європейський зелений курс, екологічне оподаткування, податок на викиди двоокису вуглецю, система торгівлі квотами на викиди парникових газів, акцизний податок на енергоресурси, цінові інструменти зменшення викидів парникових газів, механізм регулюван