Представлено огляд програм, планів, інструментів науково-технологічної, інноваційної та промислової політики, спрямованої на створення і випуск нових лікарських препаратів; обґрунтовано, що уряд Китаю використовує комплексний підхід щодо реалізації механізмів захисту та зростання фармацевтичної галузі, особливу увагу приділяє біотехнологічним розробкам в інтересах галузі. Продемонстровано, що в країні запроваджено політичні механізми спрямовані на підтримку бізнесу у вигляді субсидій, податкових пільг, створення спеціальних зон розвитку високотехнологічної промисловості, сприяє залученню прямих іноземних інвестицій у контрактне виробництво та дослідження і розробки, що супроводжуються трансфером технологій; через систему публічних закупівель реалізується програма розвитку ендогенних інновацій за допомогою надання цінових преференцій, а також залучаються передові іноземні технології. Значне місце займають ініціативи зі створення кадрового ресурсу, залучення іноземних фахівців і повернення висококваліфікованих китайських мігрантів.
Зроблено наголос на тому, що державна підтримка забезпечила нарощування рівня локалізації виробництва і збільшення числа робочих місць, імпортозаміщення і зниження залежності від імпорту технологій, зростання доданої вартості фармацевтичної промисловості і конкурентоспроможності її продукції. Сформовані науково-технічні компетенції та розвиток технологій сприяли створенню об’єктів прав інтелектуальної власності, поліпшенню споживчих якостей лікарських засобів, виходу фармацевтичних проміжних товарів і кінцевих продуктів на нові зарубіжні ринки. Обґрунтовано, що китайська модель інвестиційно-інноваційного розвитку, що підтримує економічне зростання протягом останніх 40 років, надала можливість сформувати високотехнологічний фармацевтичний сектор на засадах національних інноваційних надбань.
У статті викладено авторське бачення визначальних чинників успіху уряду Китаю у нарощуванні інноваційного потенціалу місцевої фармацевтичної промисловості та стійкості галузі в умовах кризи, викликаної COVID-19.
Публікацію підготовлено за виконання цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України «Макроперспективи ендогенізації економічного розвитку України» (державний реєстраційний № 0117U006435).

Ключові слова:Китай, фармацевтична промисловість, технології, інновації, державна допомога, податкові пільги, субсидії, публічні закупівлі, промислова політика

Обґрунтовано теоретико-прикладні засади розбудови високотехнологічних фармацевтичних виробництв (ВТФВ); встановлено, що ключовою проблемою країн, які розвиваються, у цій сфері є залежність від ресурсів та ринків розвинених країн, а залучення передових іноземних технологій може стати каталізатором нарощування технологічного потенціалу ВТФВ приймаючих країн за умови активної державної політики з посилення абсорбційної здатності галузі до інновацій, нагромадження знань та людського капіталу, змін інституційного середовища, покращення рамкових умов для інновацій. У контексті розбудови ВТФВ показано значення мережевого характеру набуття фармкомпаніями стійких конкурентних переваг, що базуються на ресурсах, які складно зімітувати або замістити; обґрунтовано, що мережі, вибудовані із місцевими науковими установами, ЗВО, дослідницькими підрозділами інших компаній, дають фармвиробникам можливість отримати доступ до комплементарних активів і стають їх специфічним ресурсом, що забезпечує унікальні конкурентні переваги.
Виявлено методико-статистичні особливості категоризації індустрій за рівнем технологічності в умовах глобалізації; обґрунтовано, що сьогоднішнє низьке значення співвідношення витрат на дослідження і розробки (ДіР) та доданої вартості фармацевтики окремих країн не є ознакою її невисокої технологічності, оскільки отримані нині доходи галузі є результатом довготривалих ДіР та узгоджувальних процедур із виведення на ринок нових лікарських засобів із лагом у 10–15 років. Запропоновано новий інструмент дослідження міжнародної торгівлі високотехнологічними фармацевтичними товарами, особливість якого полягає у категоризації номенклатурних позицій за кінцевим використанням; сформовано Перелік високотехнологічних медичних та фармацевтичних проміжних товарів – ВТ ФПТ (за SITC Rev.4 та УКТ ЗЕД); запропоновано показники: коефіцієнт імпортозалежності фармацевтичного виробництва, «очищений» експорт фармацевтичних товарів та коефіцієнт покриття імпорту ВТ ФПТ, подано формули їх обчислення. Авторський підхід уперше надав можливість оцінити масштаби витрат та залежність фарміндустрії від імпортних компонентів, що втілюють передові технології та є вихідними для ВТФВ.
Виявлено, що в Україні частка іноземних проміжних високотехнологічних товарів у споживанні галузі сягає 82,2%; галузь, працюючи на імпортних субстанціях, виготовляє переважно продукцію для внутрішнього ринку, не заробляючи у валюті навіть для покриття видатків на придбання необхідних інгредієнтів; виробники не спираються на синтезовані хімічні продукти вітчизняного виробництва передусім через те, що продуктів хімічної індустрії для потреб фармацевтики в Україні вже практично немає; нарощування обсягів виробництва відбувається під впливом іноземних технологій та проміжних товарів. Обґрунтовано, що фармацевтичне виробництво має критичну залежність від імпортних поставок для забезпечення безперебійної роботи підприємств та галузі охорони здоров'я.
Виявлено ключові ендогенні бар'єри, що перешкоджають розвитку ВТФВ, серед яких – проблеми у підготовці фахівців та брак вчених, компетенції яких сприятимуть вирішенню завдань ендогенного розвитку галузі; відсутність державної допомоги суб’єктам господарювання на проведення наукових досліджень, технологічну та інноваційну діяльність; брак власних коштів для нарощування видатків на ДіР та реалізацію масштабних інвестиційно-інноваційних проєктів; брак дешевих кредитів, через що українські фармвиробники потрапляють у нерівні умови порівняно із іноземними конкурентами.
Запропоновано концептуальні засади розбудови ВТФВ в Україні; обґрунтовано доцільність нормативно-правових змін, визначення стратегічних пріоритетів та запровадження заходів розвитку ВТФВ в Україні на базі комплексного підходу, що охоплюватиме створення та освоєння у виробництві: фармацевтичних інгредієнтів для лікарських засобів (хімічних та біотехнологічних товарів), медичних виробів, наповнювачів, пакувальних матеріалів, машин та обладнання для фармацевтики, – це сприятиме зменшенню залежності від іноземних технологій, підвищенню рівня локалізації виробництва, зайнятості та надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Ключові слова:високотехнологічне виробництво, фармацевтика, промисловість, технології, інновації, ендогенні інновації, технологічна залежність, державна політика

Глобальна пандемія COVID-19, яка призвела до дефіциту лікарських засобів і медичних виробів, а також вихідних товарів фармацевтичного виробництва, насамперед активних фармацевтичних інгредієнтів, продемонструвала неготовність України до таких викликів і загроз. Це спонукає до пошуку дієвих механізмів зменшення уразливості, забезпечення стабільності та розвитку фармацевтичної діяльності.
Мета статті – спираючись на досвід ЄС, обґрунтувати необхідність запровадження заходів політики стимулювання розвитку фармацевтики України задля зменшення залежності галузі та системи охорони здоров'я від імпорту. Для досягнення зазначеної мети використано методи аналізу та синтезу, логіко-діалектичний метод та метод компаративного аналізу, зокрема порівняльно-історичного.
У статті показано характер та масштаби існуючих залежностей фармацевтичного виробництва; виявлено особливості політики ЄС щодо фармацевтики. Встановлено, що керівництво ЄС, дотримуючись багаторічної позиції щодо пріоритетності галузі, активно сприяє її розвитку; нові стратегічні документи ЄС, ухвалені у відповідь на кризу COVID-19, заклали підґрунтя для усунення вразливості та зовнішньої торговельної залежності галузі. Вперше запропоновано концептуальний підхід до формування дуалістичної державної політики та стратегії розбудови високотехнологічного фармацевтичного виробництва України, що базується на синергії та комплементарних заходах політики забезпечення населення лікарськими засобами та промислової політики, орієнтований як на стимулювання розробки та випуску нових фармацевтичних товарів на базі передових технологій та зменшення залежності системи охорони здоров'я від імпорту; так і на посилення конкурентоспроможності фармацевтичного виробництва, збільшення рівня локалізації через використання продукції місцевого виробництв, активізацію суміжних видів діяльності, забезпечення стабільності постачання фармацевтичних товарів та перетворення галузі на стратегічний актив зростання економіки, зайнятості, національної безпеки. Запропоновано концептуальний підхід до визначення пріоритетних напрямів та програмних завдань політики розвитку високотехнологічного фармацевтичного виробництва України, який базується на засадах поліаспектності та комплексності, охоплюючи розробку та випуск не лише лікарських засобів та медичних виробів, а й фармацевтичних інгредієнтів (хімічних та біотехнологічних), наповнювачів та пакувальних матеріалів, обладнання та апаратури для фармацевтичного виробництва.
Обґрунтовано засади формування стратегії розвитку високотехнологічного фармацевтичного виробництва України, що базуються на балансі інтересів споживачів та виробників фармацевтичних товарів із інтересами держави, з огляду на її цілі: дбати про здоров'я нації; забезпечити ефективність економічної системи та соціальну стабільність; сприяти появі нових ефективних ліків на базі передових технологій; зменшити залежність від імпорту та загрози національній безпеці.

Ключові слова:євроінтеграція, фармацевтична індустрія, фармацевтична політика, промислова політика, технологічна залежність, високотехнологічне виробництво