З 2015 р. Україна втратила навіть статус ринку фронтиру, насамперед через проблеми із доступною і достовірною біржовою статистикою та загальну слабкість ринкової інфраструктури. Це перетворює оцінку ризиковості підприємств, що функціонують на такому ринку, в рамках САРМ та її модифікацій на складний і творчий процес, успіх якого значною мірою залежить від кваліфікації експерта, який здійснює оцінку. Метою статті є виділення основних проблем, які виникають при розрахунку бета-коефіцієнта, базуючись на українських даних, із наведенням можливих шляхів їх вирішення або уникнення.
На прикладі окремих машинобудівних підприємств, а також репрезентативної вибірки по машинобудуванню в Україні було продемонстровано основні обмеження поточної статистики, яка надається українськими біржами (зокрема фрагментарність і сумнівна репрезентативність), коротко охарактеризовано причини такого становища і запропоновано натомість використовувати дані відкритої звітності по підприємствах та методичні підходи, які на них базуються. Найкращі результати дає підхід до оцінки бета-коефіцієнта через поправку середньогалузевого коефіцієнта на індивідуальний фінансовий важіль підприємства. Висунуто гіпотезу, що для більшої репрезентативності результатів доцільно розраховувати середньогалузеві показники ризиковості за українськими даними, а не брати високоагреговані середні дані по світових ринках, доступні у відкритих джерелах.
Розглянуті методичні підходи, а також їх модифікації з метою використання в українських умовах можуть бути застосовані при оцінці підприємств на інших ринках фронтиру або ринках, що розвиваються. Створення відкритої бази середньогалузевих показників ризиковості на базі українських даних може бути цінною альтернативою наявним у відкритих джерелах даним при оцінці ризиковості активів на нерозвинених ринках.

Ключові слова: САРМ, бета-коефіцієнт, ринок фронтиру, ціна акцій, рентабельність власного капіталу

Кредитування в Україні здебільшого розглядається з точки зору кредиторів і насамперед з огляду на макрорівень за доступності статистики. Це потенційно залишає поза увагою проблеми, які існують на мікрорівні, та призводить до однобоких висновків щодо, наприклад, виправданості чи невиправданості певного рівня плати за кредит, зважаючи виключно на мінімально необхідну дохідність кредитора. Для заповнення такої прогалини доцільним є аналіз первісної звітності підприємств на базі репрезентативної вибірки, відштовхуючись від відкритих даних, а тому метою дослідження є оцінка можливості залучення кредитування великими промисловими підприємствами України у 2006–2020 рр.
У рамках мети було здійснено аналіз структури пасивів підприємств вибірки, очікуваної вартості фінансових ресурсів – як кредитних, так і власного капіталу, – а також зіставлення цієї вартості із показниками рентабельності цих підприємств. Основним результатом є висновок про те, що у середньому великі промислові підприємства в Україні не були достатньо дохідними для отримання кредитів чи інвестицій на ринкових умовах у 2006–2020 рр., і зміна цього стану наразі видається малоймовірною. Винятки становлять окремі підприємства, здебільшого сільськогосподарської, видобувної, машинобудівної, харчової та торговельної галузей. Причиною такого стану є надвисока волатильність дохідності, а у багатьох випадках – збитковість таких підприємств, яка в свою чергу підвищувала їх ризиковість (а отже – і вартість фінансових ресурсів), тобто підприємства вибірки у середньому через свою низьку кредитоспроможність сплачували вартість кредиту, вищу за ринкову.
Дослідження продемонструвало, як правило, слабке пристосування великих промислових підприємств до ринкових умов функціонування, а отже, і їх другорядність при формуванні політики економічного розвитку. Враховуючи тенденцію до викривлення агрегованої статистики у бік великих підприємств, натомість доцільною видається орієнтація на репрезентативні вибірки із малих і середніх підприємств при розрахунку агрегованих показників, зокрема таких, які характеризують типову галузеву структуру капіталу та ціну його елементів, а також ризиків, які в неї включаються, задаючи таким чином більш обґрунтовану шкалу оцінки "дорожнечі" чи "дешевизни" фінансових ресурсів у країні.
Публікацію підготовлено у рамках наукового проєкту "Взаємозв'язок фінансової глибини та економічного зростання в Україні" (номер держреєстрації 0121U110766).

Ключові слова:банківський кредит, комерційний кредит, очікувана плата за капітал, плата за кредит, рентабельність власного капіталу