Досліджено процеси впливу зростання державних витрат на охорону здоров'я, спричинені демографічним старінням населення, на стійкість державних фінансів у контексті становлення "економіки довголіття". Проведено сценарну оцінку стійкості державних фінансів в Україні на середньострокову та довгострокову перспективу, що базується на розрахунку показника фіскального розриву. Зокрема, досліджено "стресовий вплив" зміни показників макроекономічного розвитку та фіскальної позиції на стійкість державних фінансів за умови реалізації історичного сценарію. Доведено суттєвий вплив демографічного старіння населення в Україні на стійкість державних фінансів. Визначено, що у довгостроковій перспективі відбуватиметься кардинальна трансформація "витратного профілю" на охорону здоров'я за статево-віковими групами, що, для прикладу, зумовлена зміщенням споживання цих витрат до населення старших вікових груп та зростання їх частки.
Обґрунтовано потребу збільшення фіскального простору для виконання нормативних вимог законодавства України щодо фінансування охорони здоров'я на основі розрахунку необхідного структурного первинного балансу для подолання фіскального розриву, який запропоновано використовувати як один з орієнтирів для реалізації фіскальної політики з метою досягнення середньострокової та довгострокової стійкості державних фінансів за визначений період фіскального коригування. Запропоновано проведення моніторингу та контролю темпів і факторів зростання витрат на охорону здоров'я у середньостроковій та довгостроковій перспективах; розроблення індикаторів оцінки фіскального простору для охорони здоров'я з урахуванням потенційних змін демографічної структури населення; оцінку трансформації фіскального простору для фінансування охорони здоров'я в умовах становлення економіки довголіття та одночасного дотримання стійкості системи державних фінансів.

Ключові слова: фіскальна стійкість, державні фінанси, охорона здоров'я, фіскальний розрив, демографічне старіння, фіскальний простір, віково-залежні витрати

Досліджено процеси впливу пандемії СOVID-19 на фінансування системи охорони здоров’я, виявлено основні виклики стабільності фінансових механізмів постпандемічного розвитку охорони здоров’я. Обґрунтовано особливості кризи фінансування системи охорони здоров’я в умовах розгортання поточної пандемії, подальшої економічної рецесії
та зниження фіскальної стійкості. Cистематизовано світову практику фіскального реагування на прояви пандемії СOVID-19 та проведено оцінку обсягів відповідного фінансування у країнах зі страховими та бюджетними системами фінансування охорони здоров’я. Визначено механізми трансформації та розширення фіскального простору,
за допомогою яких здійснювалося прискорене фінансування зростаючої
потреби у медичній допомозі в умовах нових епідемічних ризиків у різних країнах. Найбільш часто розширення фіскального простору країни здійснювалося шляхом: перерозподілу існуючого обсягу державного фінансування охорони здоров’я та переспрямування фінансових потоків із фінансування окремих видів медичної допомоги на фінансування програм подолання та боротьби з COVID-19; зміни пріоритетності державного фінансування охорони здоров’я для боротьби з COVID-19 порівняно з іншими видатками бюджету на соціальну сферу та розвиток
економіки; використання фондів національних резервів та фондів надзвичайних ситуацій. Виявлено, що у сфері охорони здоров’я переважна
кількість країн зменшували економічну та територіальну деривацію усіх груп населення у доступі до діагностики та лікування COVID-19.
Акцентовано увагу на слабкості страхових та децентралізованих механізмів фінансування охорони здоров’я щодо реагування на зростаючі потреби у медичній допомозі та фінансового забезпечення стабільності її надання в умовах пандемії. Обґрунтовано необхідність збільшення фіскального простору, який потрібний для подолання фіскального розриву в Україні, викликаного потребою потенційного збільшення фінансування охорони здоров’я в умовах реагування на нові епідемічні ризики при зростанні бюджетного дефіциту, державного боргу та економічному падінні.

Ключові слова:COVID-19, пандемія, фіскальна стійкість, державні фінанси, охорона здоров’я, фіскальний простір, криза фінансування охорони здоров’я, державні витрати на охорону здоров’я, фіскальний розрив, заходи боротьби з COVID-19

Досліджено процеси впливу пандемії СOVID-19 на фінансування системи охорони здоров’я, виявлено основні виклики стабільності фінансових механізмів постпандемічного розвитку охорони здоров’я. Обґрунтовано особливості кризи фінансування системи охорони здоров’я в умовах розгортання поточної пандемії, подальшої економічної рецесії та зниження фіскальної стійкості. Cистематизовано світову практику фіскального реагування на прояви пандемії СOVID-19 та проведено оцінку обсягів відповідного фінансування у країнах зі страховими та бюджетними системами фінансування охорони здоров’я. Визначено механізми трансформації та розширення фіскального простору, за допомогою яких здійснювалося прискорене фінансування зростаючої потреби у медичній допомозі в умовах нових епідемічних ризиків у різних країнах. Найбільш часто розширення фіскального простору країни здійснювалося шляхом: перерозподілу існуючого обсягу державного фінансування охорони здоров’я та переспрямування фінансових потоків із фінансування окремих видів медичної допомоги на фінансування програм подолання та боротьби з COVID-19; зміни пріоритетності державного фінансування охорони здоров’я для боротьби з COVID-19 порівняно з іншими видатками бюджету на соціальну сферу та розвиток економіки; використання фондів національних резервів та фондів надзвичайних ситуацій. Виявлено, що у сфері охорони здоров’я переважна кількість країн зменшували економічну та територіальну деривацію усіх груп населення у доступі до діагностики та лікування COVID-19. Акцентовано увагу на слабкості страхових та децентралізованих механізмів фінансування охорони здоров’я щодо реагування на зростаючі потреби у медичній допомозі та фінансового забезпечення стабільності її надання в умовах пандемії. Обґрунтовано необхідність збільшення фіскального простору, який потрібний для подолання фіскального розриву в Україні, викликаного потребою потенційного збільшення фінансування охорони здоров’я в умовах реагування на нові епідемічні ризики при зростанні бюджетного дефіциту, державного боргу та економічному падінні.

Ключові слова:COVID-19, пандемія, фіскальна стійкість, державні фінанси, охорона здоров’я, фіскальний простір, криза фінансування охорони здоров’я, державні витрати на охорону здоров’я, фіскальний розрив, заходи боротьби з COVID-19