На початку політичної кризи в Україні наприкінці 2013 р. та пов'язаного з цим масового вилучення коштів з банків у лютому 2014 р. відбувся перехід – причому не у правовий спосіб – на механізм вільного курсоутворення, який став початковим фактором, що дестабілізував валютний ринок та призвів до стрімкоподібної девальвації національної валюти.
Умови для початку дестабілізації валютного ринку та значної девальвації національної валюти визначальною мірою були спровоковані рішеннями НБУ щодо зняття обмежень для банків на обсяги рефінансування та здійснення Національним банком у І кв. 2014 р. адресних інтервенцій (у т.ч. за пільговим курсом), та обсягами кредитів рефінансування, наданих Нацбанком комерційним банкам у грудні 2013р. – січні 2014 р.
Значна частина коштів, отриманих банками у вигляді рефінансування, була спрямована на валютний ринок, про що свідчать нехарактерні для міжбанківського валютного ринку обсяги продажу валюти наприкінці 2013 р. та січня – початку лютого 2014 р. (у грудні 2013 р. – 39,1 млрд дол. США, у січні 2014 р. – 45,1 млрд дол. США, у т. ч. лише за останній тиждень січня 2014 р. – майже 20 млрд дол. США, що практично дорівнювало обсягу міжнародних резервів на початок 2014 р.).
Значні й нехарактерні для міжбанківського валютного ринку обсяги продажу валюти наприкінці 2013 р. та січня – початку лютого 2014 р. можна пояснити лише спекулятивними діями банків та виведенням капіталу за кордон, оскільки вони жодним чином не були пов'язані з реальним імпортом.
Враховуючи, що достатні обсяги ресурсів у гривні (отримані від НБУ певними банками через механізм рефінансування) та практика продажу валюти за пільговим курсом (через механізм адресних інтервенцій, яка мала місце на початку минулого року), створювали сприятливе підґрунтя для валютних спекуляцій і, незважаючи на це, НБУ не лише не приймав ніяких рішень щодо посилення контролю за валютними операціями банків, а й активно здійснював інтервенції на продаж валюти, можна вважати, що на початку політичної кризи у країні регулятором було створено умови для отримання в короткі терміни величезних прибутків та виводу капітал за кордон.
Замість того, щоб після глибокої девальвації національної валюти у лютому 2014 р. відмовитися від неприйнятного для перехідної економіки і фактично впровадженого не лише без будь-яких обґрунтувань, а й без відповідного рішення режиму плаваючого курсу, НБУ у березні 2014 р. своєю постановою його узаконює.
Неспроможність НБУ обґрунтувати і відстояти перед МВФ недоцільність використання механізму вільного курсоутворення в умовах кризи, рецесії і політичної нестабільності, а також хронічного дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, значного зовнішнього боргу, критично низького рівня міжнародних резервів, призвела до включення в Меморандуми про економічну та фінансову політику зобов'язань НБУ продовжувати дотримуватися політики гнучкого обмінного курсу.
Уведення та дотримання режиму вільного курсоутворення з одночасним широкомасштабним та безконтрольним рефінансуванням банків стало генератором подальшого безперервного знецінення курсу національної валюти та неефективного використання міжнародних резервів.
Упродовж 2014 року та січня-березня 2015 р. Нацбанк, замість того, щоб здійснити комплексну оцінку ситуації на фінансовому ринку та визначити політику і механізми щодо її стабілізації, хаотично здійснював пошук ринкових і адміністративних методів впливу на валютний ринок, про що свідчить безсистемне та непослідовне, а в окремих випадках – невиважене запровадження ним заходів.
Нерозуміння бізнесом та населенням політики НБУ та втрата довіри до його дій, досить суперечливі публічні коментарі посадових осіб Нацбанку ще більше розхитували ситуацію та вели до зменшення обсягів торгівлі іноземною валютою як на міжбанківському, так і на готівковому ринку, що призвело до подальшої девальвації національної валюти, тінізації валютних операцій та множинності обмінних курсів.
Маючи необхідні інструменти для недопущення спекулятивних операцій на міжбанківському валютному ринку та, відповідно, неадекватного знецінення національної валюти за рахунок цього фактора, НБУ виявився неспроможним забезпечити ефективний і дієвий контроль за валютними операціями банків.
Масштабні обсяги рефінансування банків, непрозорі процедури надання кредитів рефінансування та практично відсутність контролю за їх цільовим використанням свідчать про відсутність системної, виваженої та зрозумілої політики регулятора.

Ключові слова: девальвація, рефінансування, гнучкий валютний курс, валютні інтервенції

Досліджується вплив іноземного капіталу на економічні процеси, що відбувалися в України упродовж 2000–2019 рр. Серед іноземних інвесторів Україна прагне позиціонувати себе як інвестиційний хаб, в який вигідно вкладати кошти та розвивати на його території бізнес. Подекуди складається враження, що іноземні інвестиції ототожнюються із панацеєю, яка дасть Україні можливість досягти рівня розвитку світових лідерів. Водночас проведене дослідження дало змогу зробити висновок, що ефективність та якість прямих та портфельних іноземних інвестицій та боргового капіталу викликають значні сумніви. Упродовж 2000 р. – 10 місяців 2019 р. сукупний обсяг чистих надходжень прямих та портфельних іноземних інвестицій та іноземних позик в Ук-раїну становив 185,3 млрд дол. США. Водночас такий значний за обсягами фінансовий ресурс не став каталізатором структурних перетворень в економіці та розвитку високотехнологічного виробництва. Натомість концентрація іноземного капіталу в окремих видах економічної діяльності призвела до закріплення сировинної спрямованості вітчизняної економіки та загострення внутрішньоекономічних проблем на тлі значного припливу спекулятивного капіталу.
Значна увага в дослідженні приділена географічній структурі іноземних інвестицій та боргового капіталу, що засвідчує істотний вплив офшорних юрисдикцій на діяльність вітчизняного бізнесу та формування моделі його поведінки. Офшоризація капіталу є визначальною рисою національного бізнесу, що стала однією з основних причин деформації економічної моделі розвитку економіки України.
Зроблено акцент на необхідності удосконалення державної політики щодо залучення іноземного капіталу в Україні. Зокрема доведено, що відсутність належного контролю за концентрацією іноземного капіталу в окремих сферах економіки призводить до значних дисбалансів, які при дії інших факторів посилюють кризові явища в економіці. Через це на державному рівні доцільно аналізувати "токсичний вплив" іноземного капіталу на структурні зміни в економіці та його вплив на економічну безпеку України.
Публікацію підготовано рамках за виконання НДР "Фінансові ризики ведення бізнесу в Україні: сектор нефінансових корпорацій" (№ держреєстрації 0118U006088).

Ключові слова:іноземний капітал, прямі іноземні інвестиції, економічний розвиток, іноземні кредити, офшорний капітал

Досліджуючи питання трансформації фінансових відносин в Україні, у попередній статті автори здійснили аналіз впливу іноземного капіталу на економічний розвиток вітчизняної економіки та виявили, що його концентрація в окремих видах економічної діяльності сприяла закріпленню сировинної спрямованості вітчизняної економіки, загостренню внутрішньоекономічних проблем. Було зроблено висновок, що, зважаючи на деформовану модель економічного розвитку України, успішні практики розвинених країни щодо залучення іноземних інвестицій та реформування фінансового сектора малоефективні в умовах вітчизняної економіки. Продовжуючи дослідження трансформацій фінансових відносин в Україні, які відбуваються під впливом зближення вітчизняного законодавства із європейськими нормами, автори не могли залишити осторонь питання впливу лібералізації валютного законодавства на економіку. Зважаючи на те, що валютна лібералізація істотно впливає на поведінку іноземних інвесторів, у статті проведено глибокий аналіз законодавчих змін у фінансовому секторі та охарактеризовано основні результати їх впровадження. Проаналізовано позитивні та негативні наслідки валютної лібералізації в Україні для суб?єктів господарювання та економіки загалом. Особливу увагу приділено ризикам лібералізації операцій, пов?язаних із рухом капіталу та поведінці нерезидентів на фінансовому ринку України. Зроблено висновок, що вітчизняна економіка, що має деформовану модель економічного розвитку, належить до фінансово та інституційно слабких держав, не готова до лібералізації валютних відносин, яка, в свою чергу, лише сприяє поглибленню деформацій в економіці та знижує її стійкість до макроекономічних дисбалансів.
Публікацію підготовлено за виконання НДР \"Фінансові ризики ведення бізнесу в Україні: сектор нефінансових корпорацій\" (№ держреєстрації 0118U006088).

Ключові слова:валютна лібералізація, ринок капіталу, валютне законодавство, політика Національного банку України

Аналізується вплив боргової політики уряду на розвиток економіки України. Визначено, що нині практично всі показники боргової стійкості в Україні перевищують критичну межу, за якою вона втрачає можливості самостійно вирішити боргові проблеми. Так упродовж 2014–2021 рр. внутрішній державний та гарантований державою борг України збільшився у гривневому еквіваленті у 3,9 раза і станом на кінець 2021 р. становив 1111,6 млрд грн. Збільшення боргу відбулося передусім за рахунок прямого державного боргу, який за аналізований період зріс у 4,1 раза.
Зроблено висновок, що масштабність державних запозичень в Україні перетворює їх на загрозу для економіки, оскільки без зміни чинної державної боргової політики ризик неспроможності уряду виконувати свої зобов'язання з погашення та обслуговування боргу зростатиме. Акцентовано на переосмисленні економічної політики країни у напрямі обмеження боргової залежності країни, удосконалення структури платіжного та зовнішньоторговельного балансів, виваженого підходу до лібералізації відносин у зовнішньоекономічній сфері та залучення іноземних інвестицій.
Здійснено детальний аналіз тенденцій щодо випуску ОВДП, ОЗДП, а також залучення боргового фінансування від міжнародних фінансових організацій. Дослідження тенденцій, а головне структури ОВДП дає підстави стверджувати, що зростання випуску зумовлене не лише необхідністю фінансування дефіциту державного бюджету, а й недоліками і прорахунками грошово-кредитної та боргової політики, а також політикою протекціонізму інтересів окремих бізнес-структур.
Акцентовано увагу на тому, що значна частка коштів нерезидентів в ОВДП збільшує валютно-курсову та фінансову вразливість країни і є фактором, що надає нерезидентам можливість впливати на валютний ринок та, відповідно, на курс національної валюти і стан міжнародних резервів України.
Публікацію підготовлено в рамках виконання НДР "Трансформації у фінансуванні корпоративного бізнесу в умовах нестабільності " (№ ДР: 0121U112770).

Ключові слова:боргова політика уряду, дефіцит державного бюджету, державний борг, боргова стійкість, облігації внутрішньої державної позики, облігації зовнішньої державної позики