Оцінено стан діджиталізації (використання цифрових технологій) суспільного виробництва в Україні та світі для підвищення його ефективності. Узагальнено успішний світовий досвід, висвітлено проблеми впровадження ІКТ в окремі сектори національної економіки. Оцінено ступінь інституційного забезпечення стимулювання розвитку ІКТ. Найбільш пріоритетним натепер визнано кластер безготівкових розрахунків ІКТ з огляду на можливий ефект для національної економіки за умови усунення технічних проблем, розвитку інфраструктури та інституціоналізації.
У державній політиці стимулювання ІКТ необхідне посилення системності, послідовності, завершеності, узгодженості з напрацюванням та ухваленням відповідних законодавчих актів

Ключові слова: діджиталізація, інформаційно-комунікаційні технології, національна економіка, суспільне виробництво, ефективність, конкурентоспроможність, е-бізнес, е-комерція, платіжні системи, легалізація доходів і видатків

Досліджується бюджетне забезпечення цифровізації в рамках е-урядування в Україні. Встановлено, що оцінити реальний масштаб державних витрат на цифровізацію (інформатизацію) в рамках е-урядування на всіх бюджетних рівнях і напрямах досить складно, оскільки складові програми (загальнодержавні, галузеві, регіональні) здійснює багато органів виконавчої влади і місцевого самоврядування поряд із основними завданнями своєї діяльності. Рівень доступності інформації для громадськості про витрачання бюджетних коштів в Україні міжнародні організації оцінюють як обмежену, прозорість – як недостатню, рівень е-урядування – як високий. Інтерфейси е-урядування та е-бюджету органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не уніфіковані, здебільшого незручні для користувача, на офіційних сайтах подається обмежена, застаріла інформація. Брак прозорості витрачання бюджетних коштів знижує довіру широкої громадськості до державних інститутів.
Розглянуто вади організаційно-інституційного механізму забезпечення бюджетного фінансування е-урядування на підставі аудиторських висновків уповноважених державних органів. Встановлено, що генеральний замовник виконання підпрограм Національної програми інформатизації – Державне агентство з питань е-урядування не забезпечило належний рівень координації, контролю, системності і послідовності своєї діяльності. внаслідок чого важливих цілей щодо цифровізації не досягнуто. Хоча цілі цифровізації в рамках е-урядування в Україні декларуються як пріоритетні, це не підтверджується пріоритетним рівнем бюджетного фінансування. При реалізації регіональних програм інформатизації через недостатній контроль головних розпорядників бюджетних коштів допускається їх часткове виконання або – навіть – невиконання. Не вирішеним є питання визначення джерел фінансового забезпечення базових галузей соціальної сфери, зокрема щодо заходів з їх цифровізації, в рамках регіональної децентралізації.
Запропоновано створити єдиний координуючий орган у сфері цифровізації, в тому числі е-урядування, рівня міністерства за прикладом багатьох зарубіжних країн.

Ключові слова: цифровізація, інформатизація, витрати бюджету на інформатизацію, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, бюджетні програми, аудит, електронне урядування, інтерфейс державних електронних сервісів, електронний бюджет, регіональні про