За характеристиками детермінації емерджентної економіки на основі кластерного аналізу здійснено сегментацію країн на однорідні групи для визначення місця України серед 57 країн світу. Саме для групи країн (Україна, Латвія, Естонія, Вірменія), що за результатами кластеризації характеризуються подібним рівнем розвитку емерджентної економіки, здійснено вибір та оцінку індикаторів ідентифікації загрозливих економічних дисбалансів через побудову моделей лонгітюдних даних (pooled model). З використанням концепції індексу тиску на валютному ринку (IЕМР) і сигнального підходу для вибору типу бінарної моделі на основі критерію мінімізації співвідношень "шум/сигнал" розроблено регресійні моделі з бінарними результативними показниками (зокрема, probit–моделі), що відображають залежність імовірності настання фінансової кризи від ряду економічних індикаторів. Результати експериментальних розрахунків за запропонованими моделями показали, що за негативним (інерційно-ризиковим) сценарієм розвитку макроекономічної ситуації існує висока ймовірність виникнення фінансово-економічної кризи в Україні у 2014 р. (на рівні до 91%).

Ключові слова: індикатори загрозливих економічних дисбалансів; фінансово-економічні кризи; економіки емерджентного типу; моделі лонгітюдних даних; концепція індексу тиску на валютному ринку; сигнальний підхід; моделі бінарного вибору

На основі сучасних підходів побудови виробничої функції здійснено оцінку розриву ВВП (GDP gap) для української економіки (розрив між фактичним реальним та потенційним ВВП) за період з 2000 р. по 2017 р., а також визначено поточну та прогнозну динаміку факторів, що істотно впливають на величину ВВП України. За результатами декомпозиції розриву ВВП на складові виявлено найвпливовіші чинники формування тренду економічного зростання в Україні. Запропоновано модельний інструментарій для оцінки розриву ВВП за структурою розширеної виробничої функції з п'ятьма інтегральними показниками як пояснювальними факторами ресурсного забезпечення (виробничого, людського, науково-технологічного, фінансового, зовнішньоекономічного).
Проведено інструментальний аналіз скорочення розриву ВВП, зокрема: через зменшення безробіття, збільшення обсягів валового нагромадження основного капіталу, подолання значних диспропорцій у рівнях реальної заробітної плати та реальної продуктивності праці тощо.

Ключові слова: розрив ВВП, реальний та потенційний ВВП, модельний інструментарій, виробнича функція з постійною еластичністю заміщення, виробнича функція Кобба – Дугласа, розширена виробнича функція, рівень зайнятості, використання виробничих потужностей

Зважаючи на негативний вплив пандемії COVID-19 на світову економіку, в дослідженні зроблено акцент на більш високий ризик виникнення негативних довгострокових наслідків пандемії в країнах з економіками, що розвиваються (зокрема в Україні). Зазначене пояснюється обмеженою фіскальною підтримкою економік цих країн, на противагу численним заходам урядів розвинених країн, спрямованих на підтримку громадян і бізнесу під час коронакризи. Руйнівні довгострокові наслідки коронакризи для економіки та населення бідніших країн проявлятимуться до тих пір, поки уряди не вживуть заходів щодо економічного відновлення та стимулювання економічного зростання.
На основі виокремлення основних рушіїв економічного зростання України в 2016–2019 рр., а також узагальнення досвіду постковідного відновлення економік інших країн (зокрема, Австралії, США, країн ЄС, Японії та передових країн Азії), в дослідженні пропонуються шляхи відновлення української економіки та мінімізації негативних наслідків пандемії COVID-19. Запропоновано сприяти відновленню української економіки через: розширення внутрішнього попиту (як споживчого, так і інвестиційного) та активізацію інноваційного розвитку.
Як показав аналіз міжнародного досвіду, споживчий попит в умовах пандемії варто стимулювати, зокрема шляхом: розвитку внутрішнього туризму; допомоги малому бізнесу в урізноманітненні каналів продажів; стимулювання попиту на онлайн-ринку. Визначено, що для стимулювання інвестиційного попиту варто робити акцент на розвитку інфраструктури; запровадженні тимчасових інвестиційних стимулів; перенесенні збитків, отриманих у попередні податкові періоди. Запропоновано активізувати інноваційний розвиток України шляхом: створення середовища, сприятливого для розвитку малих інноваційних підприємств (стартапів); нарощення витрат на дослідження та розробки; інтеграцію бізнесу, освіти, та дослідницьких організацій.

Ключові слова:пандемія COVID-19, постковідне відновлення економіки, внутрішній попит, інноваційний розвиток