Наведено результати дослідження ролі двох факторів, які впливають на ефективність діяльності малих підприємств: взаємодії з великими підприємствами та інноваційної активності діяльності. На основі аналізу емпіричних даних, отриманих авторами в ході опитування керівників малих підприємств Чернігівської області, виявлено, що найбільше на прибуток малих підприємств впливають технологічні інновації, зокрема, використання нових матеріалів, технологій, нової упаковки та дизайну товарів, тоді як організаційні інновації прямо на прибуток підприємства не впливають. Також доведено, що взаємодія між малими та великими підприємствами в Україні позитивно впливає на економічну діяльність малих підприємств.

Ключові слова: інноваційна діяльність, взаємодія, малі підприємства, економічна ефективність

Розглядається проблема запровадження принципів «розумної спеціалізації» у політику регіонального розвитку України, що актуалізується через необхідність наближення підходів із формування відповідної політики в Україні до європейської практики, з одного боку, та форсування процесу впровадження нової для України концепції до стратегій регіонального розвитку – з іншого. Досвід регіонів ЄС засвідчує існування певних особливостей впровадження «розумної спеціалізації» у регіонах з низькою інституційною спроможністю, тож він для України є найбільш корисним. Зроблено огляд передумов виникнення «розумної спеціалізації» в ЄС, які були пов’язані з недоліками розроблення та реалізації регіональних інноваційних стратегій, які недостатньо врахували специфіку регіонів або були сфокусовані на традиційних секторах промисловості. Також виявлено особливості імплементації розумної спеціалізації у країнах з низькою інституційною спроможністю, зокрема такі, що головна увага зосереджувалася на розбудові зв’язків між суб’єктами інноваційної діяльності, а от кінцевим етапам інноваційного процесу її приділяли недостатньо. Тож таким країнам і регіонам необхідно докладати більше зусиль у процесі впровадження «розумної спеціалізації» – передусім шляхом суттєвої модифікації чинних процесів або ініціювання нових процесів. Оскільки для регіонів та країн з низькою інституційною спроможністю серйозну проблему становить вибір інструментів політики, наведено низку рекомендацій європейських експертів щодо такого вибору. Зокрема це використання міні-наборів, які спрямовуються на розвиток конкретного напряму за рахунок синергії / комплексної дії різних типів інструментів (регулювання, фіскальних стимулів, грантів, розвитку людського потенціалу та мобільності). З урахуванням досвіду, набутого європейськими регіонами, запропоновано практичні рекомендації з імплементації розумної спеціалізації в Україні, які орієнтовані на мінімізацію ризиків спотворення ідеї розумної спеціалізації та розроблення більш ефективних планів заходів, у т.ч. шляхом залучення до процесу розроблення європейських експертів.

Ключові слова: «розумна спеціалізація», інноваційна політика, країни з низькою інституційною спроможністю

Повномасштабне воєнне вторгнення РФ в Україну, призвело до багатьох викликів для економічного розвитку, який на сьогодні важко уявити без внеску наукових досліджень та інновацій. Перебудова науково-інноваційної системи стає ще одним викликом для українських політиків. Метою статті є аналіз наукової та інноваційної політики в Україні під час воєнних дій та розроблення ряду рекомендацій для післявоєнного відновлення. Для цього було використано декілька методів, зокрема, узагальнення експертної думки, аналіз відповідної наукової та аналітичної літератури та статистичний аналіз.
У статті інноваційна політика розглядається з позицій трьох підходів до її формування в умовах кризи: виробництво інновацій, купівля інновацій та перепрофілювання наявних технологій і розробок. Наразі Україна використовує переважно другий підхід, купуючи та отримуючи сучасне озброєння та техніку. Водночас в Україні з'явилися інноваційні розробки, рівень виробництва яких недостатній для задоволення власних потреб. Після війни Україна навряд чи зможе купувати необхідне озброєння через фінансові обмеження. Таким чином, уряд має у короткостроковому періоді переорієнтувати зусилля на перепрофілювання існуючих розробок. Однак такий підхід не є сталим у довгостроковому періоді, коли потрібна достатньо широка науково-технічна база, яка в екстрених випадках забезпечуватиме швидке перепрофілювання розробок під нагальні потреби. Війна завдала величезної шкоди науково-дослідницькому потенціалу України, який на сьогодні ще не повністю виміряний та кількісно визначений. Існує два типи збитків: фізична втрата дослідницької та інноваційної інфраструктури (наприклад, наукових установ і високотехнологічних підприємств) і «відплив мізків», на яких повинні зосереджуватися політики, які займаються прийняттям рішень у сфері науки. З огляду на зазначене пропонується набір політичних заходів задля вирішення викликів, до яких призвела війна, у сфері науки та інновацій.

Ключові слова:ДіР, наукова та інноваційна політика, наука, війна, збитки, відновлення, економічний розвиток