Концептуальні засади стратегії інтеграції України в структури Європейського союзу

Ключові слова:

Ключові слова:

Розглядається еволюція теоретичних підходів до проблеми забезпечення зовнішньої збалансованості платіжних відносин країни. Акцентуються впливи на механізми підтримання зовнішнього балансу економіки, актуалізовані процесами глобалізації та міжнародної інтеграції. Особливий акцент робиться на новітні процеси, фактори та інструменти у сфері зовнішніх платіжних відносин, які виявлені глобальною фінансово-економічною кризою 2008-2009 рр.

Ключові слова: платіжний баланс, кризи платіжного балансу, валют¬ні кризи, глобальна фінансово-економічна криза, глобальні регулюючі інститути, координація економічної політики

Розглядаються основні фактори, що зумовлюють кризові процеси в розвитку інтеграції в рамках ЄС та єврозони, пов'язані з асиметрією в системі макроекономічного регулювання та у співвідношенні між комунітарним та національним регулюванням. Автор обґрунтовує тезу про зумовленість кризи ЄС з циклічністю розвитку процесів регіональної інтеграції, пов'язаною з Кондратьєвськими довгими технологічними хвилями. Узагальнено існуючі теоретичні підходи до питання дезінтеграційних процесів та описано можливі сценарії подальшої еволюції ЄС та єврозони, які можуть реалізовуватись як у напрямі посилення інституційної інтеграції, так і певної дезінтеграції та утвердження моделі диференційованої (різнорівневої) інтеграції. Зроблено висновок, що інтеграційна стратегія України має бути скоригована і враховувати різні варіанти можливої подальшої еволюції ЄС. Для досягнення успіху ключові аспекти такої стратегії мають бути предметом багатоваріантних наукових досліджень, які обґрунтовуватимуть прийняття в майбутньому відповідних політичних рішень.

Ключові слова: Європейський Союз, європейська інтеграція, дезінтеграція, єврозона, економічний і валютний союз, кризові процеси, сценарії розвитку інтеграції (дезінтеграції)

Ключові слова:

У статті, що складається з двох частин, розглядаються питання довгострокових структурних зрушень в економіці України на тлі структурних трансформацій світової економіки за останню чверть століття. Виявляються основні структурні диспропорції, викривлення та їхні причини, які пов'язані не лише з інституційними недосконалостями, а й браком стратегічних підходів до економічного розвитку та інноваційною пасивністю. В узагальненій формі представлено основні виклики, що з'являються для національної економіки у контексті четвертої промислової революції, яка розгортається у світі. У цьому контексті виявлені серйозні перекоси в політиці розвитку науки, освіти та інновацій в Україні. Сформульовані головні принципи, на яких має будуватись стратегія розвитку країни в умовах кардинальних глобальних економічних і технологічних трансформацій.
Здійснений порівняльний аналіз структурних змін в економіці України, світовій економіці загалом та в окремих групах країн світу доводить, що Україна вступає в нинішню епоху кардинальних глобальних трансформацій з істотно деформованою структурою економіки, яка зазнала за період державної незалежності очевидного структурного спрощення та наблизилась до структурних характеристик менш розвинених країн світу. Країна включена у процеси міжнародного виробництва та обміну на основі асиметричної моделі, що зумовлює периферійний статус національної економіки. Істотна деформація структури економіки значною мірою зумовлена викривленнями базових структурних макроекономічних пропорцій в економіці – існуванням завищеної частки приватного (головним чином елітарного) споживання і критично низькими рівнями інвестицій в основний капітал. Вони істотно стримують її модернізацію та технологічний розвиток, визначають консервацію економічної відсталості та низький рівень міжнародної конкурентоспроможності.

Ключові слова: структура економіки, структурні зміни, структурні трансформації, світова економіка, стратегія розвитку, технологічний розвиток, інновації, четверта промислова революція

У другій частині статті показано, що світова економіка вступила в період кардинальних трансформацій, зумовлених новою хвилею технологічних інновацій, які нині характеризуються як четверта промислова революція. Ці процеси мають системний характер і ведуть до утворення якісно нових структурних характеристик глобальної економіки та у сукупності означають становлення нового технологічного і соціально-економічного укладів життєдіяльності людства. Ці зміни чинитимуть кардинальний вплив на всі структури світової економіки, способи організації бізнесу та пріоритети і методи макроекономічного регулювання і забезпечення економічного зростання й розвитку. Зазначені глобальні зміни становитимуть кардинальний, по суті екзистенційний, виклик не лише для низки галузей економіки, але й для окремих країн світу.
Участь України у процесах четвертої промислової революції істотно ускладнюється наявними структурними диспропорціями в економіці та її освітньо-науковому потенціалі. Найбільш небезпечні диспропорції у структурі підготовки кадрів в Україні пов'язані з дуже низьким відсотком фахівців, які мають вищу освіту у сфері природничих наук. Має місце істотне відставання України від світових лідерів у сфері інновацій – не лише розвинених країн, але й багатьох країн, що розвиваються.
Автор доводить, що Україна постала перед дилемою: або долучитися до провідних трендів економічного розвитку під впливом новітніх технологій, або опинитися на узбіччі світового господарства та світової цивілізації загалом. Відповідь на цей виклик можна знайти лише в рамках національної стратегії розвитку, зміни філософії, що лежить в основі економічної поведінки в Україні, та поширення "культури довгостроковості" серед управлінців усіх рівнів. Принципами довгострокової політики України мають стати стимулювання попиту на інноваційні продукти та відповідні зміни у споживчих преференціях, диверсифікація і зміни у структурі форм капіталу – пріоритет людського (гуманітарного) та інтелектуального капіталів, перетворення фактора довіри на ключовий економічний актив, опора на власні культурні основи розвитку та гарантування безпеки розвитку.

Ключові слова: структура економіки, структурні зміни, структурні трансформації, світова економіка, стратегія розвитку, технологічний розвиток, інновації, четверта промислова революція

У статті розглядаються наростаючі тенденції інституціоналізації сфери світової електронної торгівлі. Відзначається, що цей процес є багаторівневим та багатоаспектним, поширюється на політику як національних держав, так і міжнародних організацій та регіональних об’єднань, залучає як державні, так і недержавні структури.
Виявлено головні напрями змін в національних інституційних системах, пов’язаних з цифровою трансформацією, – чіткіше визначення стратегічних пріоритетів та інструментів стимулювання інвестицій у цифрову інфраструктуру та формування цифрових компетенцій; створення зон вільної електронної комерції; запровадження надійної правової основи для цифрових операцій з орієнтацією на захист прав споживачів, особистих даних та інтелектуальної власності, гарантування кібербезпеки, заохочення конкуренції та посилення конкурентних можливостей для малих, середніх та мікропідприємств. Водночас відзначається посилення ”електронного протекціонізму” та заходів щодо обмеження свободи комерційних операцій у кіберпросторі.
Автор доводить, що глобальний характер кіберпростору зумовлює центральне місце глобальних та регіональних міжнародних організацій у створенні новітніх інституційних форматів цифрової торгівлі. Ключову роль у механізмах глобального регулювання електронної торгівлі має відігравати Світова організація торгівлі, що потребує корекцій та інновацій у її механізмах та угодах, зокрема для впровадження норм регулювання для новітніх інституційних форматів здійснення електронного бізнесу. Одночасно відбувається процес формування мережі міжнародних організацій з регулювання цифрової торгівлі, наростання диференціації та спеціалізації й координації і кооперації їх регулюючих функцій. Важливу роль у цій системі відіграють регіональні політики та регулюючі інститути, регіональні інтеграційні об’єднання. Проте інституційне забезпечення цифрової торгівлі на регіональному рівні характеризується значним рівнем гетерогенності, зумовленої культурними традиціями та розбіжностями в рівнях соціально-економічного розвитку
Підготовлено у рамках дослідження за розділом ”Формування інститутів міжнародної електронної торгівлі в умовах становлення інформаційно-мережевої економіки” теми НДР ”Формування інституційної архітектоніки інформаційно-мережевої економіки” ДУ ”Інститут економіки та прогнозування НАН України” (2018–2020 рр.), № держреєстрації 0117U001686

Ключові слова:електронна торгівля, цифрова торгівля, цифрова інфраструктура, торгова політика, національне і міжнародне регулювання торгівлі, міжнародні організації та об’єднання, міжнародно-правові норми

У статті розглядаються глобальні чинники впливу на сільський розвиток в умовах лібералізації ринку землі сільськогосподарського призначення в Україні. Визначається вплив глобальних процесів та глобального капіталу на розвиток національних фермерських господарств, розподіл доходів та доступ до земельних ресурсів, процеси виробництва та справедливого розвитку. Доведено, що процеси глобалізації, зумовлюючи посилення концентрації агропродовольчого виробництва та бізнесу і збільшення ролі великих транснаціоналізованих корпорацій, спрямовані насамперед на експлуатацію вже наявних порівняльних переваг країни, а не їх нарощування, і зумовлюють становлення в багатьох приймаючих країнах моделі подвійної економіки, розщепленої в технологічному та соціально-економічному вимірах на якісно неоднорідні сектори.
Автор доходить висновку, що хоча глобальні чинники аграрного виробництва і можуть чинити умовно позитивний вплив в макроекономічному аспекті, домінування на ринку багатонаціональних (транснаціональних) компаній, великих компаній-експортерів та фінансово потужних суверенних фондів добробуту може створювати ризики та загрози витіснення з ринку для українського фермерства та призводити до блокування сталого розвитку сільських територій. При цьому відбуватиметься перетворення агросектора України на сировинну ланку глобальних ланцюгів виробництва продовольства, керованих великими транснаціоналізованими структурами, створення всередині економіки України своєрідного сировинного анклаву транснаціоналізованого виробництва.
У статті стверджується, що в сучасному світовому господарстві, де відбуваються кардинальні трансформації та зростає невизначеність, земля ставатиме дедалі ціннішим активом, привабливим не лише для аграрних виробників, а й для земельних спекулянтів та загалом тих, хто намагається зберегти вартість своїх активів в умовах зростаючих глобальних ризиків. За таких умов інвестиції в землю зовсім не обов'язково сприятимуть розвитку аграрного виробництва, оскільки спекулятивний капітал в умовах поширення очікувань щодо тривалого та істотного підвищувального тренду цін на земельні ділянки братиме гору над виробничим аграрним капіталом. Загалом це може призвести до істотного зростання вартості сільськогосподарського виробництва і цін на продовольство.
Автор доводить, що лібералізація земельного ринку зумовлює зростання ризиків переходу контролю над земельними ресурсами України до іноземців (суверенних фінансових фондів держав, провідних міжнародних корпорацій), зважаючи на їх кардинальне переважання за обсягом доступних фінансових ресурсів для придбання землі, порівняно з тими, які мають резиденти України.
У статті обґрунтовується комплекс політичних заходів та інструментів національної політики, необхідних для мінімізації ризиків, пов'язаних із запровадженням в умовах глобалізації вільної купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення, що відповідають принципам регулювання Європейського Союзу.
Підготовлено у рамках наукового проєкту «Просторова справедливість у землекористуванні для сталого розвитку сільських територій», який виконується відповідно до Постанови Президії НАН України від 23.12.2020 р. № 296 (державний реєстраційний № 0120U100816).

Ключові слова:ринок землі сільськогосподарського призначення, сільський розвиток, глобалізація, глобальний капітал, багатонаціональні (транснаціональні) корпорації, суверенні фонди розвитку, економічні та соціальні ризики і загрози

У статті, підготовленій у рамках творчої дискусії навколо проблем, піднятих у публікації Серджіо Маріотті стосовно глобальних економічних аспектів, пов’язаних з російсько-українською війною, автор обґрунтовує, що за всієї очевидності тенденції до наростання глобального протекціонізму неправомірно надмірно розширювати зміст поняття "протекціонізм" і тим самим маскувати новітні тенденції до поширення прямого інтервенціонізму держав у сферу функціонування міжнародних ринків, яке саме поняття "вільний ринок" перетворює на дедалі більш умовне. Звертаючись до іншого важливого посилу статті С. Маріотті – повторюваності у сучасності певних тенденцій минулого, автор цієї статті стверджує необхідність розглядати цей феномен не як певну прикру та небажану випадковість, а як закономірний наслідок дії принципу циклічності в економічному розвитку та хвильового характеру довгострокових трендів розвитку. У статті доводиться, що подолати небажані й небезпечні глобальні тренди лише на основі закликів до миру, співробітництва та кращої глобальної координації на основі усталених принципів інституційного світового устрою неможливо: необхідним є істинно глобальне мислення в усіх без винятку центрах формування глобальної політики розвитку та справжня кооперація у визначенні параметрів майбутнього та розв'язанні глобальних проблем людства. Це можливо лише в рамках формування якісно нової моделі глобалізації, де економічна свобода стане свободою вільного розвитку для всіх.

Ключові слова:деглобалізація, економічний націоналізм, протекціонізм, глобальні ланцюги вартості, фрагментація, світові взаємозалежності, К-хвилі, довгі цивілізаційні хвилі, російсько-українська війна