Узагальнено основні тенденції інвестиційної діяльності в Україні у посткризо-вий період; досліджено ризики та обґрунтовано основні напрями забезпечення активізації інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці у найближчі роки.

Ключові слова:активізація, інвестиційна діяльність, інвестиційний клімат, модернізація еко-номіки

Окреслено основні тенденції залучення прямих іноземних інвестицій у країнах СНД, проаналізовано стан та динаміку залучення ПІІ в економіку України та наведено основні стримуючі фактори активізації іноземних інвесторів у віт-чизняній економіці; узагальнено основні рейтингові позиції України та їхній вплив на її конкурентоспроможність у залученні прямих іноземних інвестицій; досліджено досвід Росії та Казахстану у реформуванні інвестиційної сфери; дано рекомендації щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні

Ключові слова:прямі іноземні інвестиції, рейтингові позиції України, інвестиційний клімат, конкурентоспроможність

Розкрито проблеми, причини і наслідки регулювання взаємодії держави з приватними інвесторами та визначено фактори її ефективності з метою окреслити фінансовий аспект дії важелів забезпечення розвитку такої взаємодії. Із застосуванням методів аналізу і синтезу досліджено важелі стимулювання інвестпотоків, обґрунтовано напрями розвитку партнерства, необхідні для цього інституційні зміни системи співінвестування та усталених норм до державних фінансових зобов’язань. Розроблено каркас моделі обліку визнаних, неперед¬бачуваних, відстрочених інвестиційних активів і зобов’язань, запровадження якої сприятиме зменшенню фінансових ризиків інвесторів у реалізації пріоритетних проектів.

Ключові слова: співробітництво держави та приватних інвесторів, державні важелі, регулювання, корпоративні інвестиції, інвестиційні ризики, визнані, непередбачувані, відстрочені активи і зобов’язання інвесторів, державно-приватне партнерство, Державний банк розви

Аналізується стан інноваційної діяльності в Україні. Проаналізовано структуру джерел її фінансування, зроблено окремі висновки щодо можливості збільшення їх концентрації в інноваційному процесі. Виокремлено комплекс проблем, які пригнічують інноваційну активність підприємств. Серед них: 1) дефіцит фінансових ресурсів та відсутність дієвих стимулів держави; 2) недосконалість законодавчого поля; 3) низький інноваційний потенціал промислових підприємств.
Досліджено державну систему відбору та фінансування інноваційних проектів. Розроблено рекомендації щодо удосконалення системи ранжування державних інноваційних проектів. При розгляді питання щодо інноваційного потенціалу промислових підприємств серед інших чинників визначено, що суттєвий негативний вплив, який пригнічує розвиток інновацій у вітчизняній промисловості, чинять технічно, технологічно і морально застаріла виробнича база та неналежне кадрове забезпечення. В контексті останнього розглянуто питання міграції інтелектуального потенціалу країни та його наслідки для подальшого економічного та інноваційного розвитку України.

Ключові слова: інноваційна діяльність, державна політика, інноваційний проект, фінансування інновацій

Досліджується вплив іноземного капіталу на економічні процеси, що відбувалися в України упродовж 2000–2019 рр. Серед іноземних інвесторів Україна прагне позиціонувати себе як інвестиційний хаб, в який вигідно вкладати кошти та розвивати на його території бізнес. Подекуди складається враження, що іноземні інвестиції ототожнюються із панацеєю, яка дасть Україні можливість досягти рівня розвитку світових лідерів. Водночас проведене дослідження дало змогу зробити висновок, що ефективність та якість прямих та портфельних іноземних інвестицій та боргового капіталу викликають значні сумніви. Упродовж 2000 р. – 10 місяців 2019 р. сукупний обсяг чистих надходжень прямих та портфельних іноземних інвестицій та іноземних позик в Ук-раїну становив 185,3 млрд дол. США. Водночас такий значний за обсягами фінансовий ресурс не став каталізатором структурних перетворень в економіці та розвитку високотехнологічного виробництва. Натомість концентрація іноземного капіталу в окремих видах економічної діяльності призвела до закріплення сировинної спрямованості вітчизняної економіки та загострення внутрішньоекономічних проблем на тлі значного припливу спекулятивного капіталу.
Значна увага в дослідженні приділена географічній структурі іноземних інвестицій та боргового капіталу, що засвідчує істотний вплив офшорних юрисдикцій на діяльність вітчизняного бізнесу та формування моделі його поведінки. Офшоризація капіталу є визначальною рисою національного бізнесу, що стала однією з основних причин деформації економічної моделі розвитку економіки України.
Зроблено акцент на необхідності удосконалення державної політики щодо залучення іноземного капіталу в Україні. Зокрема доведено, що відсутність належного контролю за концентрацією іноземного капіталу в окремих сферах економіки призводить до значних дисбалансів, які при дії інших факторів посилюють кризові явища в економіці. Через це на державному рівні доцільно аналізувати "токсичний вплив" іноземного капіталу на структурні зміни в економіці та його вплив на економічну безпеку України.
Публікацію підготовано рамках за виконання НДР "Фінансові ризики ведення бізнесу в Україні: сектор нефінансових корпорацій" (№ держреєстрації 0118U006088).

Ключові слова:іноземний капітал, прямі іноземні інвестиції, економічний розвиток, іноземні кредити, офшорний капітал

Досліджуючи питання трансформації фінансових відносин в Україні, у попередній статті автори здійснили аналіз впливу іноземного капіталу на економічний розвиток вітчизняної економіки та виявили, що його концентрація в окремих видах економічної діяльності сприяла закріпленню сировинної спрямованості вітчизняної економіки, загостренню внутрішньоекономічних проблем. Було зроблено висновок, що, зважаючи на деформовану модель економічного розвитку України, успішні практики розвинених країни щодо залучення іноземних інвестицій та реформування фінансового сектора малоефективні в умовах вітчизняної економіки. Продовжуючи дослідження трансформацій фінансових відносин в Україні, які відбуваються під впливом зближення вітчизняного законодавства із європейськими нормами, автори не могли залишити осторонь питання впливу лібералізації валютного законодавства на економіку. Зважаючи на те, що валютна лібералізація істотно впливає на поведінку іноземних інвесторів, у статті проведено глибокий аналіз законодавчих змін у фінансовому секторі та охарактеризовано основні результати їх впровадження. Проаналізовано позитивні та негативні наслідки валютної лібералізації в Україні для суб?єктів господарювання та економіки загалом. Особливу увагу приділено ризикам лібералізації операцій, пов?язаних із рухом капіталу та поведінці нерезидентів на фінансовому ринку України. Зроблено висновок, що вітчизняна економіка, що має деформовану модель економічного розвитку, належить до фінансово та інституційно слабких держав, не готова до лібералізації валютних відносин, яка, в свою чергу, лише сприяє поглибленню деформацій в економіці та знижує її стійкість до макроекономічних дисбалансів.
Публікацію підготовлено за виконання НДР \"Фінансові ризики ведення бізнесу в Україні: сектор нефінансових корпорацій\" (№ держреєстрації 0118U006088).

Ключові слова:валютна лібералізація, ринок капіталу, валютне законодавство, політика Національного банку України

Досліджено економічну сутність кредиторської заборгованості; визначено, що у процесі деформацій у структурі капіталу вона набуває ознак сурогатного джерела фінансування бізнесу, що у свою чергу створює ризики для стабільності фінансової системи України. Охарактеризовано основні тенденції динаміки та структури кредиторської заборгованості та визначено її вплив на зростання боргового навантаження нефінансових корпорацій в Україні на агрегованому рівні. Здійснено порівняння обсягів та темпів зростання кредиторської заборгованості в Україні та країнах ЄС, що дало змогу підтвердити гіпотезу про усталення спотвореної моделі фінансування бізнесу в корпоративному секторі України. Визначено, що однією з причин аномально високої боргової залежності у секторі НФК на агрегованому рівні є заміщення власного капіталу іншими поточними зобов'язаннями (у т.ч. фінансовими позиками від асоційованих фізичних та юридичних осіб), що дало можливість сформувати доволі гнучку структуру капіталу, яка у разі макрофінансової дестабілізації або виникнення інших загроз втрати капіталу, пов'язаних із незахищеністю прав власності та поширеністю фіскального волюнтаризму, допоможе швидко вивести активи із країни.
Зроблено висновок, що при перевантаженні балансів короткостроковими боргами на тлі істотного зменшення власного капіталу підприємства стрімко втрачають фінансову стійкість. Водночас під впливом обмежень на діяльність та інших супутніх перепон веденню господарської діяльності, обумовлених світовою пандемією коронавірусу, фінансове виснаження сектора нефінансових корпорацій може призвести до хвилі банкрутств підприємств.
Зроблено висновок, що під впливом звуження доступу бізнесу до капіталу на фінансовому ринку відбувається стрімке зростання кредитування вітчизняного бізнесу нерезидентами, що дає підстави для висновку, що у такий спосіб вітчизняний бізнес кредитує сам себе, використовуючи при цьому кошти, попередньо виведені за кордон. Подальший розвиток зазначених тенденцій може стати каталізатором фінансових дисбалансів не лише на рівні окремих підприємств, а й потенційно спровокувати кризу на валютному ринку країни
Обгрунтовано, що одним із шляхів зниження обсягів поточних боргових зобов'язань є сприяння держави процесу трансформації короткострокових зобов'язань підприємств у довгострокові. Це можливо здійснити шляхом конвертації поточних зобов'язань підприємств у довгострокові облігації на добровільній основі із застосуванням спрощених процедур реєстрації їх випуску; оформлення поточних зобов'язань перед постачальниками (за товари і послуги) довгостроковими векселями.
Публікацію підготовлено в рамках виконання НДР "Фінансові ризики ведення бізнесу в Україні: сектор нефінансових корпорацій" (№ держреєстрації 0118U006088).

Ключові слова:кредиторська заборгованість, боргова залежність, нефінансові корпорації, фінансова стабільність

Аналізується вплив боргової політики уряду на розвиток економіки України. Визначено, що нині практично всі показники боргової стійкості в Україні перевищують критичну межу, за якою вона втрачає можливості самостійно вирішити боргові проблеми. Так упродовж 2014–2021 рр. внутрішній державний та гарантований державою борг України збільшився у гривневому еквіваленті у 3,9 раза і станом на кінець 2021 р. становив 1111,6 млрд грн. Збільшення боргу відбулося передусім за рахунок прямого державного боргу, який за аналізований період зріс у 4,1 раза.
Зроблено висновок, що масштабність державних запозичень в Україні перетворює їх на загрозу для економіки, оскільки без зміни чинної державної боргової політики ризик неспроможності уряду виконувати свої зобов'язання з погашення та обслуговування боргу зростатиме. Акцентовано на переосмисленні економічної політики країни у напрямі обмеження боргової залежності країни, удосконалення структури платіжного та зовнішньоторговельного балансів, виваженого підходу до лібералізації відносин у зовнішньоекономічній сфері та залучення іноземних інвестицій.
Здійснено детальний аналіз тенденцій щодо випуску ОВДП, ОЗДП, а також залучення боргового фінансування від міжнародних фінансових організацій. Дослідження тенденцій, а головне структури ОВДП дає підстави стверджувати, що зростання випуску зумовлене не лише необхідністю фінансування дефіциту державного бюджету, а й недоліками і прорахунками грошово-кредитної та боргової політики, а також політикою протекціонізму інтересів окремих бізнес-структур.
Акцентовано увагу на тому, що значна частка коштів нерезидентів в ОВДП збільшує валютно-курсову та фінансову вразливість країни і є фактором, що надає нерезидентам можливість впливати на валютний ринок та, відповідно, на курс національної валюти і стан міжнародних резервів України.
Публікацію підготовлено в рамках виконання НДР "Трансформації у фінансуванні корпоративного бізнесу в умовах нестабільності " (№ ДР: 0121U112770).

Ключові слова:боргова політика уряду, дефіцит державного бюджету, державний борг, боргова стійкість, облігації внутрішньої державної позики, облігації зовнішньої державної позики