Розглянуто питання функціонування банків в депозитарній інфраструктурі фондового ринку України. Підкреслено необхідність належного обліку прав вла-сності на цінні папери для побудови прозорого фондового ринку. Обґрунтову-ються заходи щодо підвищення рівня банківського сервісу в частині надання депозитарних послуг

Ключові слова:

Охарактеризовано особливості роботи банків на фондовому ринку України. Про-ведено якісний та кількісний аналіз вкладень банків у цінні папери на фоні загаль-ного збільшення активних операцій у цілому. Відмічено, що інвестиційний портфель банків останніми роками має тенденцію до зростання. Зроблено ви-сновки щодо можливого зростання активності банків на фондовому ринку.

Ключові слова:банк, фондовий ринок, інвестиційний портфель, активність банків

Розглядаються основні передумови та тенденції трансформаційних процесів, характерних для сучасного етапу розвитку банківського сектора в Україні (вихід європейських банків та їхня заміна вітчизняними і російськими банками, консолідація банківського капіталу, переорієнтація на внутрішні ресурси, кре-дитна стагнація). Зроблено наголос на ключових структурно-функціональних зрушеннях, які визначатимуть (обмежуватимуть) розвиток банківського се-ктора у 2014 р. Акцентовано на важливості забезпечення стимулюючого впливу банківського сектора на економічний розвиток в умовах конфлікту векторів економічної інтеграції та політичної невизначеності.

Ключові слова:банки, ризики, рецесія, стагнація кредитного ринку

Розглядаються фінансово-економічні та соціальні складові, на які впливатиме запровадження третього рівня системи пенсійного забезпечення. На фінансування покриття дефіциту ПФУ у 2018 р. з Державного бюджету України було заплановано 139,6 млрд грн, або 40% від загального обсягу коштів у Пенсійному фонді України. Для недержавних пенсійних фондів (НПФ) характерна політика формування портфеля з інвестиційних інструментів найнижчого ступеня ризику, але основна умова інвестування – отримання доходу, який би не тільки забезпечив приріст пенсійних активів, а й забезпечив захист коштів від інфляційних ризиків.
Проаналізовано основні показники діяльності недержавних пенсійних фондів за період з 2008 по 2016 рр. Зауважується, що основними активами для інвестування пенсійних фондів в Україні є депозити, облігації вітчизняних підприємств та державні боргові інструменти. Частка прибутку від інвестування в акти-вах НПФ за останні роки зменшилася і дохідність інвестицій знизилася. На причини падіння прибутковості інвестицій НПФ вплинули: переоцінка власних активів, зміна лістингових правил торгівлі акціями підприємств, втрата НПФ депозитів у неплатоспроможних банках. В Україні немає інструментів, які б могли гарантувати адекватний прибуток за високого рівня надійності. На ринку якісні корпоративні цінні папери відсутні, а рівень доходності депозитів в основному був нижчим за рівень інфляції.
Виділено тенденції, що впливають на формування та диверсифікацію портфеля цінних паперів пенсійними фондами. Обґрунтовано заходи, які матимуть стимулюючий ефект для розвитку третього рівня системи пенсійного забезпечення громадян та диверсифікації інвестиційного портфеля НПФ.
Доведено, що в основу впровадження другого рівня пенсійного страхування стати має бути покладено реформування фінансової системи та фондового ринку. Без повноцінної системи пруденційного нагляду та регулювання діяльності НПФ та їх адміністраторів упровадження другого рівня пенсійної реформи не має сенсу. Важливі фактори для проведення реформи пенсійної системи – чітка орієнтованість владних органів на макрофінансову стабільність, підтримку роботи ефективної та стабільної банківської системи і розвитку страхового бізнесу.

Ключові слова: система пенсійного забезпечення, недержавні пенсійні фонди, пенсійні активи, пенсійні внески, інвестиційна діяльність недержавних пенсійних фондів, інституційні інвестори, портфель цінних паперів

Дано визначення поняття "фінтех" як інноваційної галузі та як фінансового продукту. Узагальнено процеси та можливості використання інноваційних технологій, – зокрема блокчейну, штучного інтелекту, Big Data, хмарних технологій, штучних нейронних мереж, технологій машинного навчання – для індустрії фінансових послуг. Визначено перспективність застосування таких інноваційних технологій для розширення кредитування, зменшення кредитних, інвестиційних та інших ризиків, персоналізації фінансових пропозицій для клієнта, трейдингу, грошових переказів, страхового бізнесу та ін.
Проаналізовано світові інвестиції в фінтех у період з 2013 р. по 2019 р. Зроблено висновок про збільшення загальних обсягів інвестицій та зростання середньої вартості однієї угоди за останні два роки. Проаналізовано застосування фінтеху для локальних ринків та у різних сферах індустрії фінансових послуг, зокрема інвестиції в InsurTech.
Розкрито можливості впровадження фінтеху в регіональному розрізі. Зроблено висновок про зростання охоплення фінтех-послугами населення країн, де традиційний ринок фінансових послуг є менш розвиненим. Країнам із розвиненим фінансовим ринком притаманний консервативний підхід та відставання у впровадженні фінансових технологій. При цьому зазначено високий рівень концентрації інвестицій саме на розвинених ринках.
Зроблено висновок про перспективність упровадження діджиталізації у фінансовій та інших галузях в Україні, зокрема це стосується безготівкових розрахунків страхових компаній, грошових переказів та послуг, що пов’язані з RegTech. Виділено пріоритети розвитку фінтеху в Україні в частині підвищення цифрової грамотності, кешлес-економіки, розвитку фінтех-екосистем.
Розглянуто позитивний та негативний ефект від впровадження фінтеху. Підкреслено, що проблеми, які потребують вирішення, стосуються ризиків, пов’язаних із персональною безпекою, втручанням в особисте життя, втратою персональних даних, кібербезпекою, скороченням робочих місць тощо.
Публікацію підготовлено в рамках планової НДР відділу грошово-кредитних відносин ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" "Індустрія фінансових послуг в умовах «нової нормальності»" (№ держреєстрації 0118U003065).

Ключові слова:фінтех, інвестиції, цифрові технології, індустрія фінансових послуг, діджиталізація, штучний інтелект, блокчейн, хмарні технології

У статті проаналізовано структуру зовнішніх боргових зобов'язань за період з 2011 р. по 2021 р. та у період з початку повномасштабного вторгнення. Визначено, що зовнішні державні зобов'язання стануть домінуючою формою залучення фінансових ресурсів у державний бюджет, а їх сума з урахуванням прогнозних даних може перевищувати 70% ВВП України, що загрожуватиме фінансовій безпеці держави.
Дано оцінку складнощам реструктуризації зовнішнього боргу у розрізі питомої ваги кредитора та ваги короткострокових виплат, що припадають на період 2022–2023 років. Зроблено висновок, що на початок 2022 р. найбільшу питому вагу у структурі зовнішніх зобов'язань становила заборгованість за випущеними цінними паперами на зовнішніх ринках та зобов'язання перед міжнародними фінансовими організаціями та ЄС. Основні виплати за ними припадають на треті квартали 2022 р. та 2023 рр. (3,0 та 3,6 млрд дол. США відповідно), на сплату відсотків припадає 30% з усієї суми виплат.
Розглянуто можливі механізми списання та реструктуризації зовнішніх боргів держави з урахуванням міжнародного досвіду пов’язаного із кризами та воєнними конфліктами. Проаналізовано такі механізми списання та реструктуризації зовнішньої заборгованості: План Брейді для реструктуризації заборгованості країн, що розвиваються; програми полегшення боргу для найбідніших країн – HIPC (heavily indebted poor countries) та MDRI (The Multilateral Debt Relief Initiative).
Визначено напрями роботи з мінімізації зовнішніх зобов'язань України у 2022–2023 рр. Зроблено висновок щодо ініціювання ведення перемовин стосовно реструктуризації та списання зовнішнього боргового навантаження для полегшення тягаря виплат по зовнішніх боргах, зокрема і ВВП-варрантів. Таке завдання повинно бути здійснене якнайшвидше до періоду настання найбільших виплат та з урахуванням наявної підтримки урядів провідних іноземних країн.
Публікацію підготовлено в межах виконання НДР "Забезпечення ефективності грошово-кредитної політики в Україні в умовах глобальної економічної дестабілізації" (№ держреєстрації 0121U000024).

Ключові слова:державний борг, зовнішні боргові зобов'язання держави, ВВП-варранти, реструктуризація та списання зовнішнього боргу, зовнішні державні позики

Починаючи із загальносвітової пандемічної кризи, наслідками якої стали розрив логістичних ланцюжків та призупинення роботи ряду секторів економіки, світова економіка зазнає дедалі більших втрат. Повномасштабна російська агресія проти України та уведення багатьма країнами санкцій проти РФ перетворили глобальну економіку на ще більш нестабільну та проблемну. У світі накопичуються макроекономічні проблеми, які спостерігатимуться у довгостроковому вимірі.
У статті розглянуто вітчизняну фінансово-грошову сферу від початку російської агресії проти України у 2014 р. та на тлі постпандемічної світової кризи COVID-19. У перші місяці війни Україна – з малою відкритою сировинною економікою – утримала стабільність грошового обігу та не допустила паніки на фінансових ринках, на противагу 1998, 2008 та 2014 рокам.
Повномасштабна війна продовжила економічну кризу, до якої призвела епідемія COVID-19. Взаємовплив цих кризових обставин поглиблює дисбаланси у економічній та фінансовій системах як світу, так і у вітчизняних. Як прояви кризи у статті розглядаються процеси розриву ланцюгів постачання товарів і сировини, негативний вплив на платоспроможність підприємств за рахунок зменшення попиту, з іншого ж боку – уряди фінансовими вливаннями запобігають швидкому банкрутству нежиттєздатних фірм задля збереження зайнятості – й наражають економіки на нові види ризику.
Окреслено очікуваний перебіг процесів у вітчизняній фінансовій системі за тривалого продовження війни та відповідних макроекономічних втрат і невизначеності. Наведено рекомендації щодо заходів, яких необхідно терміново вжити задля підтримки банківського сектора з метою підвищення його ліквідності та платоспроможності в умовах, що склалися у 2022 р.
Відзначено, що у боротьбі з інфляцією потрібно зважати на факт зростання цін на енергоносії, розрив логістичних ланцюгів товаровиробників, зменшення експортної виручки, збільшення цін на товари критичного імпорту. Антиінфляційні заходи в таких умовах можуть призвести до економічної стагнації та згортання внутрішнього виробництва.

Ключові слова:грошово-кредитна політика, валютно-курсова політика, економічні реформи