Розглядаються сучасні особливості методологічної обґрунтованості результатів агроекономічних досліджень, відзначена провідна роль системного аналізу в дослідженні ключових факторів сільськогосподарського розвитку, наводиться приклад негативного впливу методологічної недосконалості досліджень на практичні результати.

Ключові слова:

Обґрунтовується необхідність державної підтримки сільського господарства на основі його суспільної значущості, дається оцінка діючих механізмів підтримки та їх ефективності, пропонуються заходи підвищення результативності використання бюджетних коштів в аграрному секторі в умовах їх обмеженості

Ключові слова:

Розглянуто процес адаптації системи бюджетної підтримки та управління державними фінансами в аграрному секторі до умов СОТ. Обґрунтовано необ-хідність якісних трансформацій інституційного середовища забезпечення під-тримки сільського господарства і конкретні заходи його вдосконалення. Запропоновано механізм коригування розподілу фінансових ресурсів держави для сільського господарства, в основу якого покладено показники суспільної корисності та конкурентних переваг аграрних виробництв з огляду на вимоги СОТ та сучасний досвід західних систем управління

Ключові слова:

Розглядаються можливості і ключові чинники збільшення доходів від реалізації продукції особистих селянських господарств як одного з напрямів покращення добробуту сільського населення, розкрито основні напрями державного сприяння комерціалізації сільськогосподарської діяльності сільських домогосподарств

Ключові слова:особисте селянське господарство, аграрна діяльність, ринкова орієнтація, чинники комерціалізації

Розглянуто науково-методологічні засади дослідження аграрного сектора як послідовних етапів виробництва продовольчих товарів (агропродовольчих ланцюгів). Проаналізовано основні виробничі, ринкові та інституційні тенденції і середовище для взаємодії у створенні ефективних ланцюгів доданої вартості та залученості до них дрібнотоварних сільськогосподарських виробників. Виявлені рушійні сили започаткування цих процесів у вітчизняному сільському господарстві, наведено конкретні приклади їхньої практичної реалізації. Розроблено пропозиції для формування політики сприяння встановленню ланцюгових зв'язків між корпоративним та індивідуальним секторами, у тому числі на основі групової участі.

Ключові слова:корпоративний сектор, агропродовольчі ланцюги, дрібнотоварні виробники, сільські домогосподарства, агропромислові корпорації

Стаття присвячена проблемі моделювання впливу глобальних змін клімату на землекористування на різних рівнях просторових вимірювань. Обґрунтовано можливість застосування рекурсивного алгоритму з використанням методу перехресної ентропії для зміни розмірності агрегованих оцінок землекористування. Здійснено просторові оцінки впливу змін клімату на сільськогосподарське використання земельних ресурсів в Україні відповідно до глобальних трендів землекористування, визначених моделлю GLOBIOM.

Ключові слова: землекористування, моделювання, агреговані дані, зміна розмірності

З позицій соціоекономіки оцінено процеси, які відбувалися в сільській місцевості та аграрному секторі економіки після набуття Україною політичної незалежності. Розкрито суперечливий характер аграрних трансформацій, соціальні наслідки реформ, проблеми, що нагромадились на пройденому етапі та потребують вирішення. Показано, що сьогодні вітчизняне село залишається ареною реформування суспільних відносин у трьох сферах: аграрній, суспільних послуг та місцевого самоврядування і що його майбутнє визначальною мірою залежатиме від того, наскільки повно в процесі реформ буде забезпечено реалізацію інтересів сільського соціуму та суспільства загалом.

Ключові слова: аграрна політика, аграрні трансформації, дуальна структура сільського господарства, зайнятість сільського населення, сільська інфраструктура, сільський розвиток, реформа самоврядування

З позицій соціоекономіки оцінено процеси, які відбувалися в сільській місцевості та аграрному секторі економіки після набуття Україною політичної незалежності. Розкрито суперечливий характер аграрних трансформацій, соціальні наслідки реформ, проблеми, що нагромадились на пройденому етапі та потребують вирішення. Показано, що сьогодні вітчизняне село залишається ареною реформування суспільних відносин у трьох сферах: аграрній, суспільних послуг та місцевого самоврядування і що його майбутнє визначальною мірою залежатиме від того, наскільки повно в процесі реформ буде забезпечено реалізацію інтересів сільського соціуму та суспільства загалом.

Ключові слова: аграрна політика, аграрні трансформації, дуальна структура сільського господарства, зайнятість сільського населення, сільська інфраструктура, сільський розвиток, реформа самоврядування

На основі аналізу кількісних та якісних змін в аграрному секторі економіки за період аграрних трансформацій доведено утвердження в Україні аграрного устрою, що стимулює зростання без розвитку. Нарощення сільськогосподарського виробництва та експорту відбувається без явних позитивних змін у сімейному господарюванні, якості життя сільського населення та в економіці громад. Запропоновано основні підходи до переходу на реконструктивний тип розвитку аграрного сектора на основі його соціоекономічної модернізації.

Ключові слова: аграрні трансформації, аграрний устрій, аграрне зростання, сільський розвиток, соціоекономічна модернізація, реконструктивний розвиток

Досліджено особливості концентрації аграрного землекористування в ЄС та виділено тенденції, що дають підставу стверджувати про поширення процесів захоплення сільськогосподарських угідь у державах Євросоюзу. Розглянуто чинники, що сприяють прискоренню концентрації та стимулюють захоплення земель сільськогосподарського призначення. Проаналізовано сучасні наслідки, визначено майбутні ризики концентрації та захоплення сільськогосподарських земель.

Ключові слова: концентрація аграрного землекористування, захоплення сільськогосподарських угідь, Спільна аграрна політика ЄС, сімейні фермерські господарства, корпоратизація сільського господарства

На підставі розширеного трактування суті фермерства окреслені межі фермерського сегмента сільськогосподарської галузі України, що охоплює не тільки зареєстровані фермерські господарства. Оцінено орієнтовну кількість домогосподарств (особистих селянських господарств – ОСГ) фермерського типу та їх виробничий потенціал. Доведено, що одне з першочергових завдань полягає у стимулюванні державної підтримки фермерських господарств.
Запропоновано запровадити п'ятирічну програму надання фінансової допомоги домогосподарствам (ОСГ) для розширення масштабів існуючого виробництва сільськогосподарської продукції, започаткування нових видів діяльності, підвищення рівня комерціалізації та подальшої формалізації в нормативно-правовому середовищі. Розроблено основні положення програми: вимоги до можливих бенефіціарів і до результатів їх участі у програмі; умови надання та використання засобів підтримки, прогнозна кількість учасників, потреба у бюджетному фінансуванні. Зважаючи на розрахунки, у програмі зможуть взяти участь 75 тис. домогосподарств, які після виконання всіх обумовлених умов, поповнять лави фермерських господарств.

Ключові слова: державна підтримка, домогосподарства, бізнес-план, особисті селянські господарства (ОСГ), програма підтримки, фермерський потенціал, формалізація діяльності ОСГ

Розглянуто сутнісні ознаки сільського розвитку як багатовекторного процесу, що передбачає не тільки економічне зростання у сільській місцевості, а й вимагає його адаптації до людської поведінки, соціальної та політичної структури сільських спільнот та їх залученості у процеси розвитку, відображає системні позитивні зміни на селі, що ініціюються знизу і підтримуються "згори". У такому розумінні сільського розвитку інклюзивність є притаманною йому ознакою.
Показано, що становлення поняття "інклюзивний сільський розвиток" відбувалось у процесі збагачення і конкретизації стосовно сільського сектора суспільства теоретичних концепцій сталого розвитку, інклюзивного зростання та інклюзивного розвитку. Ним визначається такий розвиток, результатом якого є створення сільським жителям умов для: використання в господарській діяльності землі та інших місцевих ресурсів; адекватного розподілу результатів економічного зростання в сільському господарстві та інших галузях сільської економіки; участі в суспільному і громадському житті для згуртування громад і дотримання прав людини. Такий розвиток веде до скорочення бідності, подолання економічного, соціального та політичного вилучення людей, які мешкають у сільській місцевості.
Зазначено, що забезпечення інклюзивного розвитку є функцією державного регулювання національного господарства. Для її виконання в Україні необхідно насамперед забезпечити імплементацію в нормативно-правову базу глобальних Цілей сталого розвитку та завдань щодо їх досягнення шляхом ухвалення закону про Стратегію сталого розвитку до 2030 року, а в частині інклюзивного сільського розвитку – також закону про основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку.

Ключові слова: інклюзивність, економічне зростання, інклюзивний розвиток, права людини, сільський розвиток, соціальне залучення, Цілі сталого розвитку

Узагальнено досвід країн Латинської Америки у сфері трансформації земельних відносин з точки зору соціальної справедливості, формування необхідного простору для життєдіяльності селян, забезпечення їхнього економічного суверенітету тощо. Доведено, що вільний доступ до земельних ресурсів та здійснення контролю за їх використанням значною мірою визначають загальний потенціал розвитку сільських територій та суспільного розвитку країни загалом.
У результаті проведених досліджень виявлено формування стійких тенденцій до упередженого розподілу земельних угідь країн Глобального Півдня та їх надмірної концентрації у руках домінуючих угрупувань та великих сільськогосподарських підприємств, що здійснює потужний деструктивний вплив на загальне піднесення регіону та знаходить своє відображення у нерівномірному просторовому розвитку, систематичному утиску прав селян, в обмеженні зростання рівня їхньої зайнятості, поширенні бідності, руйнуванні соціальної згуртованості, дестабілізації продовольчих систем локального, національного та глобального рівня, виникненні збройних конфліктів тощо.
Окреслено загальні загрози змін у землеволодінні та землекористуванні в Україні, пов'язані зі схильністю до перерозподілу земельних ресурсів на користь корпоративного сектора, їх надмірної концентрації та обезземелення селян; визначено низку факторів, що призводять до незбалансованого розподілу земельних угідь, обґрунтована необхідність урахування уроків латиноамериканських країн для майбутнього суспільного розвитку України у довгостроковій перспективі.

Ключові слова:трансформація земельних відносин, просторова справедливість, землекористування, концентрація земельних ресурсів, дрібні фермерські господарства, корпоративний сектор аграрного виробництва, особисті селянські господарства

На основі узагальнення та аналізу сучасних наукових і прикладних підходів та реальних результатів здійснення земельних трансформацій у минулому столітті в країнах із перехідними економіками розкрито сутність природи ринкової та егалітарної земельної реформи, їх цільових установок та загальноекономічних результатів. Егалітарна реформа основним пріоритетом має швидке зменшення масштабів бідності в сільській місцевості та розвиток здібностей набувачів землі для нарощення їх потенціалу для імплементації у загальносуспільний контекст. Ринково орієнтована земельна реформа ставить за ціль економічну ефективність розподілу ресурсів на ринкових засадах задля забезпечення зростання орієнтованого на експорт виробництва сільськогосподарської продукції. В центрі егалітарної земельної реформи – людина і реалізація її базових прав, у центрі ринкової реформи – економіка. На емпіричних даних земельних трансформацій у КНР доведено, що їх егалітарна природа базувалася на створенні суспільства з рівними можливостями в управлінні та доступі до земельних ресурсів і отриманих від цього матеріальних благ усіма його членами; гарантуванні широкого розповсюдження вигід від сільського зростання для усього суспільства. Наразі Китай – це єдина країна в світі, яка прогресувала від "країни низького людського розвитку" в 1990 р. до "країни високого людського розвитку" у 2018 р. Доведено, що цільове призначення земельної реформи не можна " примітизувати" до простого поділу землі на ділянки для передачі її у приватну власність на засадах вільного ринкового обігу. Гарантування базових прав людини і досягнення суспільного добробуту від земельної реформи досягається не тільки отриманням землі у приватну власність, а й підкріплення її справедливим розподілом контролю над процесом виробництва. Нав'язування суспільству псевдонаукової концепції, що земля – це товар, який, подібно квартирі, мобільному телефону чи мішку комбікормів, може вільно купуватися і продаватися на ринку на відкритих торгах і це сприятиме нарощенню економічної могутності країни, неминуче призведе до ще більшої поляризації доходів, порушення базових прав людини, а отже – соціальних протистоянь та значних суспільних потрясінь.
Публікацію підготовлено в рамках виконання наукового проєкту "Просторова справедливість у землекористуванні для сталого розвитку сільських територій" (державний реєстраційний № 0121U108142).

Ключові слова:егалітарна земельна реформа, ринкова земельна реформа, земля як спільне благо, земля як товар, суспільний добробут, базові права людини, контроль над виробництвом