Здійснено аналіз існуючих підходів у питанні створення систем індикаторів моніторингу фінансових криз. Проаналізовано широкий перелік індикаторів фінансової стабільності для України, виявлено для них порогові значення та розроблено комплексний індекс фінансової стабільності для України

Ключові слова:фінансова криза, фінансова система, система індикаторів, фінансова стабільність, моніторинг, непараметричні оцінки, індекс

Виявлено необхідність забезпечення фінансової стабільності центральними банками (ЦБ). Досліджено класичні функції операційно незалежного ЦБ, поняття фінансової стабільності та сумісність цілей фінансової та цінової стабільності для ЦБ. Розглянуто дилему "протидіяти або прибирати" щодо спекулятивного зростання цін на ринках активів, систематизовано теоретичні основи та практичний досвід застосування кожного з підходів. Проаналізовано існуючий інструментарій ЦБ щодо забезпечення фінансової стабільності та існуючі недоліки підходів до регулювання та нагляду. Досліджено використання інструментарію кредитора останньої інстанції ЦБ, виділено критерії та ризики його широкого використання. При систематизації світового досвіду відповідальності ЦБ за забезпечення фінансової стабільності особливо наголошено на необхідності розробки та імплементації механізмів макропруденційного моніторингу та регулювання для забезпечення фінансової стабільності України як однієї з ключових цілей діяльності НБУ.

Ключові слова: фінансова стабільність, функції центрального банку, цінова стабільність, дилема "протидіяти або прибирати", кредитор останньої інстанції, макропруденційна політика

Розглянуто суть та значення макропруденційного регулювання у системі забезпечення фінансової стабільності. Досліджено еволюцію пруденційного підходу та виділено концептуальну різницю між макропруденційним і мікропруденційним наглядом. Визначено мету, завдання, виміри та компоненти макро-пруденційного регулювання. Виділено принципи макропруденційного регулювання й аргументовано підхід до визначення сфер його застосування. Проаналізовано макропруденційний інструментарій і визначено його місце в системі фінансового нагляду. Виокремлено канали впливу грошово-кредитної політики на фінансову стійкість та обґрунтовано необхідність координації монетарної і макропруденційної політики. Наголошено на необхідності та розкрито зміст інституціональної реформи в сфері фінансового нагляду та забезпечення фінансової стабільності в Україні.

Ключові слова: фінансова стабільність, макропруденційне регулювання, макропруденційний інструментарій, монетарна політика

На початку політичної кризи в Україні наприкінці 2013 р. та пов'язаного з цим масового вилучення коштів з банків у лютому 2014 р. відбувся перехід – причому не у правовий спосіб – на механізм вільного курсоутворення, який став початковим фактором, що дестабілізував валютний ринок та призвів до стрімкоподібної девальвації національної валюти.
Умови для початку дестабілізації валютного ринку та значної девальвації національної валюти визначальною мірою були спровоковані рішеннями НБУ щодо зняття обмежень для банків на обсяги рефінансування та здійснення Національним банком у І кв. 2014 р. адресних інтервенцій (у т.ч. за пільговим курсом), та обсягами кредитів рефінансування, наданих Нацбанком комерційним банкам у грудні 2013р. – січні 2014 р.
Значна частина коштів, отриманих банками у вигляді рефінансування, була спрямована на валютний ринок, про що свідчать нехарактерні для міжбанківського валютного ринку обсяги продажу валюти наприкінці 2013 р. та січня – початку лютого 2014 р. (у грудні 2013 р. – 39,1 млрд дол. США, у січні 2014 р. – 45,1 млрд дол. США, у т. ч. лише за останній тиждень січня 2014 р. – майже 20 млрд дол. США, що практично дорівнювало обсягу міжнародних резервів на початок 2014 р.).
Значні й нехарактерні для міжбанківського валютного ринку обсяги продажу валюти наприкінці 2013 р. та січня – початку лютого 2014 р. можна пояснити лише спекулятивними діями банків та виведенням капіталу за кордон, оскільки вони жодним чином не були пов'язані з реальним імпортом.
Враховуючи, що достатні обсяги ресурсів у гривні (отримані від НБУ певними банками через механізм рефінансування) та практика продажу валюти за пільговим курсом (через механізм адресних інтервенцій, яка мала місце на початку минулого року), створювали сприятливе підґрунтя для валютних спекуляцій і, незважаючи на це, НБУ не лише не приймав ніяких рішень щодо посилення контролю за валютними операціями банків, а й активно здійснював інтервенції на продаж валюти, можна вважати, що на початку політичної кризи у країні регулятором було створено умови для отримання в короткі терміни величезних прибутків та виводу капітал за кордон.
Замість того, щоб після глибокої девальвації національної валюти у лютому 2014 р. відмовитися від неприйнятного для перехідної економіки і фактично впровадженого не лише без будь-яких обґрунтувань, а й без відповідного рішення режиму плаваючого курсу, НБУ у березні 2014 р. своєю постановою його узаконює.
Неспроможність НБУ обґрунтувати і відстояти перед МВФ недоцільність використання механізму вільного курсоутворення в умовах кризи, рецесії і політичної нестабільності, а також хронічного дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, значного зовнішнього боргу, критично низького рівня міжнародних резервів, призвела до включення в Меморандуми про економічну та фінансову політику зобов'язань НБУ продовжувати дотримуватися політики гнучкого обмінного курсу.
Уведення та дотримання режиму вільного курсоутворення з одночасним широкомасштабним та безконтрольним рефінансуванням банків стало генератором подальшого безперервного знецінення курсу національної валюти та неефективного використання міжнародних резервів.
Упродовж 2014 року та січня-березня 2015 р. Нацбанк, замість того, щоб здійснити комплексну оцінку ситуації на фінансовому ринку та визначити політику і механізми щодо її стабілізації, хаотично здійснював пошук ринкових і адміністративних методів впливу на валютний ринок, про що свідчить безсистемне та непослідовне, а в окремих випадках – невиважене запровадження ним заходів.
Нерозуміння бізнесом та населенням політики НБУ та втрата довіри до його дій, досить суперечливі публічні коментарі посадових осіб Нацбанку ще більше розхитували ситуацію та вели до зменшення обсягів торгівлі іноземною валютою як на міжбанківському, так і на готівковому ринку, що призвело до подальшої девальвації національної валюти, тінізації валютних операцій та множинності обмінних курсів.
Маючи необхідні інструменти для недопущення спекулятивних операцій на міжбанківському валютному ринку та, відповідно, неадекватного знецінення національної валюти за рахунок цього фактора, НБУ виявився неспроможним забезпечити ефективний і дієвий контроль за валютними операціями банків.
Масштабні обсяги рефінансування банків, непрозорі процедури надання кредитів рефінансування та практично відсутність контролю за їх цільовим використанням свідчать про відсутність системної, виваженої та зрозумілої політики регулятора.

Ключові слова: девальвація, рефінансування, гнучкий валютний курс, валютні інтервенції

Розкрито поточний стан та динаміку валютного ринку України. Висвітлено основні тренди діяльності банків як ключових гравців на валютному ринку України. Проаналізовано політику регулятора (НБУ) в частині нарощення золотовалютних резервів. Акцентовано на відсутності підстав для широкої лібералізації валютного ринку.

Ключові слова: валютний ринок, валютний курс, золотовалютні резерви, валютні інтервенції, заходи регулювання, лібералізація, адміністративне регулювання, "нова нормальність", деріс-кінг, кореспондентські відносини ринку