Проаналізовано світовий досвід ціноутворення на фондових біржах, виявле-но прогалини у вітчизняній нормативно-правовій базі, на цій основі віднай-дено шляхи визначення ринкової вартості цінних паперів на фондових бір-жах України

Ключові слова:

Висвітлено фактори класифікації емітентів та їх цінних паперів (форми обігу та допуску до торгів, лістингу, публічності, виду пропозиції, ліквідності, об'єктивності ціноутворення) в контексті визначення причин обмеженості інструментарію на регульованому ринку України та ознак його непривабливості для емітентів та інвесторів. Визначено особливості формування та структури інвестиційних портфелів фінансових інститутів та інших інвесторів (порівняно з міжнародними чинниками) та складнощі оцінки й диверсифікації активів. Виявлено, що різке скорочення кола емітентів та фінансових посередників (через мінливе законодавство, підвищення регуляторних вимог та суперечливе правозастосування) призвело до скорочення ліквідності, зменшення конкуренції, зростання трансакційних витрат та не сприяло розвитку ринку, його інфраструктури, об'єктивності ціноутворення. Акцентовано увагу на умовності ринкових бенчмарків (біржових індексів акцій, сукупної капіталізації) в Україні через обмеженість фінансового інструментарію, відсутність публічних компаній, мізерну ліквідність, високу волатильність та штучність цінових орієнтирів. Визначено ознаки неліквідності регульованого фондового ринку України порівняно зі світовими торговельними майданчиками (насамперед щодо акцій), а також причини нерегулярності торгів, переважно адресний характер укладення угод, відсутність активного ринку та дійсних цін (зокрема через незадовільне регулювання біржового ціноутворення). Проте варто підкреслити значну роль державних облігацій, які відрізняються від інших цінних паперів в Україні підвищеною ліквідністю, значним попитом інвесторів, більшою прогнозованістю та адекватністю цін, що є достатньо очікуваним чинником для нерозвиненого фондового ринку. З'ясовано особливості та проблеми ціноутворення на нерозвиненому фондовому ринку, що значно ускладнюють завдання протидії зловживанням ринку, зокрема через тотальну неліквідність, відсутність чи суперечливість у імплементації міжнародної практики, суб'єктивність існуючих регуляторних критеріїв щодо виявлення маніпулювання.

Ключові слова: фондовий ринок, фондова біржа, обсяг торгів, цінні папери, ціноутворення, маніпулювання, зловживання ринком, публічна компанія, публічна пропозиція, лістинг, squeeze-out

Оцінено ефективність протидії зловживанням на фондовому ринку України. Виявлено, що проблема неналежного законодавчого оформлення протидії зловживанням на фондовому ринку має наслідком безсистемне і необ’єктивне правозастосування з боку регулятора (НКЦПФР). З’ясовано, що пропонований варіант імплементації до національного законодавства вимог регламенту MAR (Market Abuse Regulation) та Директиви MAD ІІ (Market Abuse Directive) є неадекватним як у контексті функціональної ролі ринку в економіці, так і в контексті необґрунтованого розширення повноважень регулятора. Констатовано, що неврахування зазначених питань на рівні перспективного законодавства не тільки не підвищить довіру до фондового ринку, а й блокуватиме стимули для його розвитку.
Обґрунтовано, що впровадження у національне законодавство жорстких заборонних норм для протидії зловживанням на фондовому ринку на основі імплементації саме європейського підходу має бути максимально докладним, однозначним та відповідним незрілому стану ринку. При цьому заборонні норми мають стати невід’ємною складовою системних кроків, спрямованих на покращення якості ринку, а за його відсутності – вектором для стимулювання розвитку. Необхідно, аби в умовах незрілості ринку та фактичної відсутності окремих його сегментів жорсткі норми щодо заборони зловживань учасниками ринку застосовувалися виважено та у разі недостатньої обґрунтованості та суб’єктивності правозастосування супроводжувалися симетричною відповідальністю регулятора.

Ключові слова:фондовий ринок, фондова біржа, цінні папери, публічна компанія, публічна пропозиція, лістинг, інформаційна асиметрія, зловживання на ринку, маніпулювання, інсайдерські правочини

Розвиток інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні характеризується досить неоднозначними та стійкими тенденціями, які на перший погляд не мають об’єктивного економічного підґрунтя. Динаміка діяльності ІСІ в Україні демонструє їх стійку невразливість до кризових явищ у світовій та національній економіці, збереження позицій за кількістю на тлі зменшення складу як професійних учасників фондового ринку, так і інших інституційних інвесторів, попри звуження кола фінансових інструментів в обігу, поступове формування у суспільній свідомості нейтрально негативного погляду щодо функціонування національного фондового ринку. Зроблено припущення, що запорукою такої інституційної життєздатності є податкові преференції ІСІ – і це отримало підтвердження за результатами аналізу. Зауважено, що у цьому випадку спотворюються як економічний сенс, так і задекларована «спільність» цього інвестиційного інституту.
Використання ІСІ виключно з метою зниження податкового навантаження, з грубими правовими та податковими порушеннями створює ризики як для бенефіціарів таких податкових схем, так і для існування цього інституту взагалі. Специфічність «напрямів інвестування» поза сферою фондового ринку, вкрай умовне виконання функції акумулювання інвестиційних ресурсів та, відповідно, профанація функцій ІСІ як емітента, у т.ч. щодо справедливого розподілу інвестиційних доходів; спотворення суті ідеології спільного інвестування у поєднанні з надто лояльним регулюванням з боку НКЦПФР на нинішньому етапі взагалі ставлять під сумнів можливість розглядати ІСІ як повноцінну складову фондового ринку.

Ключові слова:фондовий ринок, фондова біржа, цінні папери, інститути спільного інвестування, інвестиційні фонди, інституційні інвестори, фінансові інститути

У статті обґрунтовано критично недостатній ступінь відповідності інфраструктури фондового ринку України міжнародним рекомендаціям, насамперед у сегменті розрахунків за цінними паперами. Констатовано, що, попри створення інфраструктури ринку в Україні та можливості уникнення проблем еволюційних помилок, учасники ринку стикаються із численними складнощами: правовими ризиками у законодавчому оформленні та діяльності ключових суб'єктів інфраструктури, обмеженістю конкуренції, надмірними трансакційними витратами, триваючою дефрагментацією системи депозитарного обліку, незручністю та обмеженістю існуючих систем управління ризиками.
У ході дослідження еволюції моделей грошових розрахунків за цінними паперами в Україні виявлено, що кардинальне реформування інфраструктури у 2013 р. призвело до суперечливих наслідків, зокрема, до зловживання розрахунковим банком та центральним контрагентом своїм монопольним становищем, активної участі цього монополіста у гучних ринкових схемах, тривалого застою у сфері технологій клірингу і розрахунків, гальмуванню розвитку ринку деривативів. Виявлено, що, незважаючи на тривале обговорення, оновлене законодавство у сфері організованих ринків капіталу, що покликане імплементувати низку законодавчих норм ЄС та має набути чинності у 2021 р., не вирішує проблемні питання існуючої інфраструктури, зокрема, через досить сумнівну перспективну форму реалізації розрахунків за цінними паперами та консервацію ще на кілька років монополії у сфері розрахункових та клірингових послуг. Обґрунтовано, що в Україні є конструктивний практичний досвід і напрацювання, які можуть дозволити реалізувати кращі міжнародні стандарти щодо побудови системи грошових розрахунків в "коштах центрального банку", органічно інтегрованої до платіжної системи України та здатної до адаптації з європейськими системами розрахунків.

Ключові слова:інфраструктура фінансових ринків, фондовий ринок, фондова біржа, цінні папери, депозитарій цінних паперів, центральний контрагент, кліринг, система розрахунків у цінних паперах, платіжна система, поставка проти оплати